Сьогодні він навчається на оператора БПЛА у 37-й окремій бригаді морської піхоти. Про свій шлях від бойового медика до оператора БПЛА, причини самовільного залишення…
Цього року День батька особливий, адже більшість наших батьків нині зі зброєю в руках захищають Україну від ворожої навали. На малюнку ви бачите командира одного з діючих підрозділів Збройних Сил України − Олега. До 24 лютого він був успішним підприємцем та прекрасним сім’янином, який виховав двох донечок і вже навіть бавив онука. Проте російське вторгнення зробило з нього воїна, бо, на його думку, захищати свій дім, родину та землю − справа кожного чоловіка. Малюнок намалювала його молодша донечка Марія. А ще, вона зі шпальт нашого видання попросила розповісти всім про свого батька і передати слова вітання всім татусям у погонах. Ось її слова:
«Мене часто запитують − який мій батько? Дорослий, втомлений чоловік. Його обличчя всіяне дрібними зморшками, появу яких я спостерігаю кожен рік. Багато на бровах та біля очей − він похмурий так само часто, як і усміхнений. На його голові не залишилось жодного темного волоска − сивина вкрила її повністю, і я пам’ятаю ще з дитинства, як мама жартувала над ним: „Білий, наче від роси“.
На його плечах завжди було забагато клопотів. Він тягне всю родину, він − рушій, він наш родинний танк − підприємець, який усе життя намагався побудувати успішний бізнес, а нині − він військовослужбовець у ЗСУ, який будує майбутнє моєї країни. Який мій батько? Я можу довго перелічувати якості, які служать мені світилом у житті й еталоном людської гідности.
Я бажаю кожному батькові, який нині відстоює наші міста, обороняє нашу країну − тепла навіть у найхолодніші ночі, затишку, якщо навіть не в найкращих умовах. Нехай наша віра у вас завжди додає вам сили. А ми − мріємо знову побачити вдома свого справжнього тата-термінатора, тата-супергероя, тата-воїна».
АрміяInform приєднується до побажань цієї дівчини і зичить всім батькам, які нині вимушено вдягнули однострої, якнайшвидше повернутись до своїх родин із Перемогою.
