Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
Не секрет, що російський технологічний розвиток застряг у 80-х роках минулого сторіччя. На мокшанських болотах немає ні технічних, ні інтелектуальних можливостей виробляти власні мікросхеми, складніші за паперовий конденсатор. Навіть «аналогов-нєтові» процесори Ельбрус, які нібито виробляються росією, є копіями процесорів західного виробництва, і виробляються в Тайвані за приватним контрактом. Але в реаліях сучасної війни чугунієві бомби давно застаріли і можуть вражати хіба що цивільне населення слабо розвиненої країни на кшталт Сирії, у вогонь війни якої ще з 2015 року росіяни підливають, на жаль, значно більше, ніж просто олії.
Згідно з дослідженням групи CAR (Conflict Armament Research), росіяни використовують західні електронні компоненти чи не у всіх більш-менш сучасних зразках озброєння, яке використовується у війні проти України. Мікросхеми, зокрема, американського виробництва, були виявлені у ракетах та дронах, збитих над Миколаївською областю, у військових радіопередавачах, захоплених в Луганській області, у системах РЛС, навігаційному обладнанні кораблів, в танках тощо.
Дослідженням зацікавилась американське Федеральне бюро розслідувань. У статті The Washington Post передається, що агенти ФБР разом із Міністерством торгівлі опитують технологічні компанії-виробники електроніки, продукти яких опинилися в російській техніці.
– Наша мета – визначити повний шлях мікросхеми аж до постачальника в США, як ця схема опинилася в зброї, – розповів один із представників Міністерства торгівлі.
– Це не значить, що ми розпочали розслідування проти компанії, якщо один із мікрочипів цієї компанії був знайдений у системі озброєння. Ми відкриваємо розслідування щодо шляху потрапляння компонента до цієї системи.
Слід зазначити, що деякі компоненти, які були вилучені у російських загарбників, давно зняті з виробництва. Наприклад, компанія, що розташована в Фініксі, штат Аризона, перестала виробляти згаданий компонент ще у 2008 році, що свідчить про те, що він був придбаний на вторинному ринку.
І хоча більшість американських компаній заявляють, що припинили співробітництво з росією ще у 2014 році після введення санкцій тодішнім президентом Бараком Обамою за збройну агресію проти України, деяка електроніка, вилучена з трофейної російської техніки, датується 2017 і навіть 2020 роком.
ФБР не є єдиною організацією, зацікавленою у припиненні постачання західних технологій до країн-терористів, зокрема британська RUSI (Royal United Services Insitute) також долучилась до власного розслідування та направила своїх спеціалістів, щоб оглянути зразки вилученої у боях російської техніки.
Нік Рейнольдс, один із доповідачів, у спеціальному документі, опублікованому організацією, пояснює, що ні один із вилучених мікрочипів не є суто військовим обладнанням, а скоріш товаром загального використання, що не забороняє його експорт до росії.
Дослідники також виявили ряд компонентів, які значно застаріли та використовуються у дуже широкому спектрі побутової електроніки. На деяких компонентах були затерті маркування – очевидний крок, зроблений російськими виробниками для ускладнення визначення джерела походження компонента. Все це наводить на висновок, що росія, попри санкції, зберігає канали доступу до, нехай і застарілих, але, за мірками балалаєчної федерації з кокошниками і півнями з певних субстанцій у ролі національної гордості, передових і популярних на росії технологій.
Дослідники повідомляють, що хоч росіяни і матимуть доступ до електроніки через посередників та країни Азії, але «відтік мізків» пост-радянської ери зробив росію країною-аутсайдером у галузі мікроелектроніки, і завдяки зусиллям спецслужб західних країн, цей відрив буде зростати і надалі.
