Його військовий шлях практично збігся з періодом найбільшої трансформації українського війська. Від командира взводу — до командира бригади. Від війни, де значну частину поля…
Двоє окупантів у перехопленій розмові розповідають, що від їхніх підрозділів майже нічого не залишилось. Тому вимагають від своїх командирів повернути їх додому: «Справи взагалі сумні тут. Інженери, які приїхали – 6 людей, їх одразу тут в піхоту віддали. І вони сьогодні пішли розмовляти, всі у відмову. Вони готові сісти, перервати контракт. Їм все пох… (індиферентно). Від нас тут залишилось кілька людей, вони також всі завтра-післязавтра поїдуть. У військову поліцію, прокуратуру, вони всі звільняються».
Далі розповідає, як до них в підрозділ прийшов на розмову замполіт бригади: «Всі ви в піхоту йдете. Ми тут всі зал… (вперлись) дружньо «та пішли ви нах…» (геть). флесов психанув, ледь цьому замполіту бригади є… (обличчя) не розбив. Той від нього тікав. Просто вирішили всіх нас в піхоту. Немає людей. В ротах залишилось по 10-15 людей. Безвихідна ситуація. У них в штабі данні висять – укомплектованість нашої бригади 87%. Нас тут навіть 10% не набереться. Навіть якщо ви зараз командирами взводів приїдете, вам ні з ким працювати. Немає ні саперів, ні екіпажів. Немає керівників. Ми вже морально так вбиті… Мені вчора так мультануло, я думаю, зараз ці замполіти хоч раз ще прийдуть, я їх тут тварюк розстріляю. Нерви здають. У мене в голові не тримається: чому не виведуть нас? Від БТГр нічого не залишилось. По 10-15 людей. Від нашої роти тут на передку 7-8 людей».
Джерело: ГУР МОУ
