Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
На Одещині триває підготовка та відправка на передову підрозділів територіальної оборони області. Водночас до складу військових формувань залучається нове поповнення добровольців та мобілізованих. Тому головні зусилля керівництва частини сьогодні зосереджені на навчальному процесі, який в умовах війни практично не припиняється.
Щоденно вчорашні студенти, підприємці, держслужбовці опановують військову справу та проходять вишкіл під керівництвом досвідчених командирів. З одним із них — штаб-сержантом Андрієм Ткачуком —кореспондент АрміяInform познайомився під час тактичних занять на полігоні.
Андрію 45 років, з яких понад двадцять він віддав Збройним Силам України. Після закінчення школи і технічного училища пішов на строкову службу. І хоча в той час професія військового була, як кажуть, не в тренді, Андрій вирішив залишитися в армії і зробити це головною справою свого життя. Тоді він вже був старшиною роти, а після закінчення навчальних курсів йому присвоїли звання «прапорщик». Спочатку очолював взвод, потім відповідав за технічне забезпечення підрозділу, пройшов усі ланки інструкторських посад.
У 2019 році, після запровадження нових сержантських звань відповідно до стандартів НАТО, звання «прапорщик» було скасовано і Ткачуку присвоїли звання «штаб-сержант».
Андрій завжди відповідально і вміло ставився до підготовки особового складу. Зі слів сержанта, він не тільки вчив людей, але й постійно вчився сам, підвищував свій рівень знань і навичок.
Найбільший досвід прийшов з початком російсько-української війни. Тоді процес навчання відбувався з урахуванням особливостей бойових дій, які тривали на сході країни. У навчальному центрі, де служив на той час штаб-сержант Ткачук, проходили підготовку мобілізовані з усіх куточків України. Більшість з них взагалі не мала військового досвіду або служила строкову дуже давно.
Як згадує Андрій, тоді застосовували методику, яка дозволяла за короткий термін навчити людей азів військової справи: користуватися штатної зброєю, правильно окопуватися, надавати медичну допомогу собі й товаришу, а також навчити елементарних тактичних прийомів ведення бою. Тому більшість занять мала практичний характер, де основний акцент був на роботі в умовах, наближених до бойових.
Андрій дуже пишається своїми вихованцями. Один із них — солдат-гранатометник Петро Гнат, який у боях під Дебальцевим знищив ворожу БМП-2. Незважаючи на поранення, він продовжував вести бій, прикриваючи відступ побратимів. Петра Гната було нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня, а після лікування він повернувся у стрій. Коли вони випадково зустрілися на полігоні, Петро сказав, що частина цієї нагороди належить саме Андрію, тому що завдяки його вишколу він впевнено почував себе в жорстких боях.
З початком широкомасштабного вторгнення російських загарбників в Україну штаб-сержант Ткачук був призначений на посаду інструктора в одному з підрозділів територіальної оборони Одещини. Сьогодні його навички допомагають навчати людей військової справи. Спостерігаючи за тим, як впевнено керує діями особового складу штаб-сержант на навчальних місцях, розумієш: він зробить із них справжніх воїнів.
До речі, широкомасштабна війна внесла певні корективи в підготовчий процес. Тоді не застосовувалася авіація, балістичні ракети, була на порядок менша щільність артилерійського вогню. Нині все це активно використовує ворог, тому інструктори найперше вчать людей виживати на полі бою. Андрій та інші сержанти звертають увагу підлеглих, як правильно облаштовувати позиції та укриття, як пересуватися під час бою, як розпізнавати і реагувати на застосування окремих видів артилерії і РСЗВ, як не потрапити в засідку, як вести бій у забудовах і оточенні або у складі малих мобільних груп. Все це дуже корисні речі, і якщо захисники отримають необхідні навички, їм буде набагато легше адаптуватися на передовій, правильно реагувати на раптову зміну обстановки і бути готовими до будь-яких викликів з боку ворога.
— Коли бачу, що мені вдалося навчити людину з «нуля» впевнено володіти зброєю і навичками ведення бою, — вважаю, що свій хліб їм недарма — додав штаб-сержант Ткачук.
