У війську вже є багато цифрових систем. Але їхня ефективність залежить не лише від розробників. Навіть найкращий інструмент не працює сам по собі — його треба…
«Або світ не зовсім розуміє, що відбувається, або розуміє, але втомився і змирився з тим, що українці помирають, — заявив Міністр оборони України Олексій Резніков в інтерв’ю виданню The Economist. — Нам потрібна допомога якомога швидше, бо ціна будь-якої затримки вимірюється українською кров’ю».
Керівник оборонного відомства розповів, що повномасштабна війна для нього почалася з дзвінка о 4-й ранку від Головнокомандувача Збройних Сил України Валерія Залужного та лаконічного повідомлення: «Почалося. Удари по ППО та радарах. Вторгнення».
«Наступні три тижні ми проводили з основною командою радників, усі озброєні автоматичними гвинтівками. Група рухалася по секретних локаціях столиці. Однією з найбільш незручних речей було прокидатися щоранку в новому місці», — згадує Міністр.
Ця тактика була частиною набору протоколів, розроблених під час надсекретного планування перед вторгненням. Публічно Президент і Міністр оборони України применшували загрозу війни. Реально вони готувалися до гіршого.
Лише зараз Олексій Резніков може розкрити деякі деталі. Головна хитрість полягала в тому, щоб оголосити військові навчання, що віддзеркалювали російські та білоруські навчання у перші тижні лютого. «Це був привід, який дозволив нам таємно вивести наші військові частини з їхніх постійних баз. Коли почалися удари, наші хлопці були не всі в одному місці, а розкиданими по країні, готові зі зброєю і боєприпасами».
Українці чекали й на інші сюрпризи. Вони приховали системи протиповітряної оборони та штурмовики, замінивши їх макетами. Вони ухвалили новий закон про територіальну оборону, щоб за три дні озброїти близько 100 тисяч мирних жителів. Суспільство також організувалося так, як росіяни не очікували. Але ключовим моментом стало рішення Володимира Зеленського залишитися в Києві.
«Усі очікували, що Президент буде керувати і формувати уряд у вигнанні. Але у Зеленського був свій сценарій».
Західні уряди визнали здібності лідера України. І з кожною тактичною перемогою на полі бою вони починали вірити, що його країна має шанси на перемогу. Конференція, скликана Америкою на її авіабазі Рамштайн у Німеччині 26 квітня, здавалося, схвалила принцип озброєння України до перемоги.
«Захід почав вірити, що Давид перемагає Голіафа», — каже Олексій Резніков. Але жорстокі бої на сході України показують, що ця оцінка передчасна. За нового командувача російські війська використовують свою перевагу над українською артилерією, реактивними системами залпового вогню та авіацією. росія витісняє елітні війська України з виступу навколо промислового міста Сєвєродонецьк. На підступі до Слов’янська також загострюються бої.
Нині Україні потрібна допомога Заходу, щоб зупинити наступ, і вона не надходить достатньо швидко. На деяких ділянках російських військ в десятки разів більше, ніж українських.
Реактивні системи залпового вогню прибудуть «незабаром… можливо, за тиждень, можливо, за два». Але Україна потребує їх у великій кількості, і чи погодяться їх союзники надіслати, може залежати від того, як росія відреагує на їх розміщення.
Західні військові командування також висловили занепокоєння, що Україна може не мати можливості засвоїти нову техніку так швидко, як хотілося б. Олексій Резніков відкидає це: «Українські солдати освоїли західну артилерію за два тижні», — каже він. За його словами, країна готова перевести свою зброю на стандарти НАТО протягом місяця: «Як сказав Черчіль, дайте нам інструменти, і ми закінчимо роботу».
Олексій Резніков намагається бути ввічливим щодо тріщин у західному альянсі. Втома — це «природна психологічна реакція на стрес»; у політиків є «побутові питання», які турбують; лідери мають «обов’язок продумати наслідки». Але час від часу проявляється розчарування. За його словами, якщо війна навчила його чомусь, так це тому, що союзники України більше говорять про права і свободу людини, ніж захищають їх.
«Бюрократія і прагматизм Заходу виявилися набагато сильнішими за його цінності, — каже він. — Для Франції та Німеччини Україна є подразнюючим чинником на шляху до комфортного життя».
Чи тримає він свої емоції під час важких розмов із колегами в Парижі та Берліні? «Я професійно підготовлений як юрист, тому так. Але згодом, неофіційно, я можу сказати кілька досить підібраних слів», — зазначає очільник оборонного відомства.
Як віцепрем’єр-міністр у 2020–2021 роках Олексій Резніков очолював мирні переговори України з росією щодо східного регіону Донбасу, який переживав бойові дії з 2014 року. Це був досвід, який навчив його, що росія не вважає мирні угоди постійними. Це робить неможливим традиційне перемир’я з Кремлем, якого б не бажав Еммануель Макрон, президент Франції, який сказав, що росію не можна «принижувати». Коли прийде час, Україна буде вести переговори про нову архітектуру безпеки в Європі, каже він. Це означає гарантії безпеки від країн, яким вона довіряє.
Олексій Резніков наполягає, що його народ ніколи не погодиться на територіальні поступки режиму, який пролив стільки української крові.
«Вони намагаються створити достатньо хаосу, паніки та страху, щоб змусити нас підписати акт капітуляції, — зазначає він. — Це не спрацювало. Ми навіть не близькі до того, щоб бути в такому настрої».
Джерело: The Economist
