Тут навчаються ті, хто мріяв про небо з дитинства, і ті, кого до армії привела сама війна. Але всіх їх об’єднує одне — чітке розуміння, заради…
Шановні учасники форуму «Діалог Шангрі-Ла»!
Пані та панове!
Пане директоре!
Вдячний за честь звернутися сьогодні до вас.
Коли я готувався до цієї зустрічі з вами – поки що віртуальної зустрічі, але сподіваюсь і на безпосередні зустрічі під час моїх візитів у ваш регіон після нашої перемоги у війні – мені розповіли про одну дівчину.
Вона написала мені листа з проханням підтримати її ініціативу під назвою Spray Paint Ukraine. Це ініціатива на допомогу Україні. Вона створила ось таке зображення, NFT-зображення, і подарувала мені цю футболку, щоб я міг її вдягнути й таким чином допоміг усім дізнатися про її ініціативу.
І я подумав, що ця ситуація – звернення цієї дівчини, її ідея, її впевненість, що Президент України може відгукнутися на її ініціативу, а також те, що я справді готовий допомогти, – буде важливою.
Я вдягнув цю футболку сьогодні. І це може допомогти пояснити, чому Україна здобула у світі таку підтримку і чому ми обов’язково переможемо в цій війні, яку розв’язала Росія. Чи уявляєте ви, наприклад, Президента Росії, який би відгукнувся на ініціативу дівчини з вашої держави, на таку ініціативу? Який би просто побачив лист про звернення до Посольства в Сінгапурі з пропозицією підтримати ідею невідомої йому дівчини та вдягнув футболку, яку йому надіслали? Я думаю, це взагалі неможливо.
І ось що насправді відбувається. Це протистояння між «можливо», яке потрібне нам і ще багатьом у світі, і «неможливо», за яке відчайдушно воює Росія. Росія хоче зробити неможливим, щоб сусідня країна, яку вона розглядає виключно як свою колонію, могла існувати вільно, могла існувати незалежно.
Саме для цього російська армія вбила вже десятки тисяч наших людей, депортувала на свою територію сотні тисяч українців. Одних тільки крилатих ракет проти нас Росія застосувала вже 2595 – і це за 108 днів!
Росія хоче зробити неможливим, щоб наша земля, ресурси, вода використовувалися в інтересах наших людей. Вона хоче все це вкрасти, і активно грабує територію, яку їй вдалось окупувати. Звідти вивозять абсолютно все – від машин, які залишилися на вулицях та у дворах, до обладнання із захоплених заводів, від металолому до зерна.
Лише уявіть, до якої ницості дійшла Російська Федерація, якщо її представники вкрали з нашого міста Маріуполя, яке повністю зруйноване російською армією, навіть декілька вцілілих там тролейбусів. Ось така вона «велика Росія» – краде тролейбуси.
Вона хоче зробити неможливим, щоб нації світу могли бути впевненими у свободі мореплавства. У цій базовій свободі для миру й процвітання в будь-якому регіоні планети. Із перших хвилин повномасштабної війни проти України Росія заблокувала наші порти на Чорному морі за допомогою свого флоту. За час війни російські військові атакували зокрема й мирні торговельні судна, а також били ракетами по нашій портовій інфраструктурі.
Чорне море на сьогодні – найнебезпечніше море світу. І це виключно провина Росії. Хоча ще 23 лютого цього року, у переддень війни, в Чорному морі було можливе вільне й безпечне мореплавство.
Я можу наводити такі приклади дуже довго – приклади того, що Росія хоче зробити неможливим. Я впевнений, що в багатьох із цих прикладів ви зможете побачити те, що цінне саме для вас. Те, що робить ваше життя таким, яким ви його цінуєте.
І я впевнений, що ви всі зацікавлені в тому, щоб було можливим вільне й незалежне життя ваших народів, збереження вашої культури, вашого матеріального й ресурсного багатства. Щоб ніхто не грабував ваше майно, щоб не вивозили ваші культурні скарби. Щоб жоден ворожий флот не міг зробити ваші моря небезпечними для мореплавства.
Російська пропаганда дуже старається поширити й у ваших країнах, як і в багатьох інших, дезінформаційну тезу про те, що нібито війна Росії проти України – це щось таке про НАТО, про роль Америки, про намагання Заходу кудись просунутись у Європі. Але війна Росії проти України – це далеко не тільки про Європу. Це про глобально важливі речі.
Російське керівництво хоче відкинути всі здобутки історичного розвитку людства, зокрема систему міжнародного права, яка в нас є сьогодні, і повернутися до життя, як у ХІХ столітті чи навіть раніше. Коли було неможливим усе те, що дало мільярдам людей шанс на гармонійний розвиток, на добробут.
Ось чому я хочу нагадати вам слова людини, яку ви всі добре знаєте: «Якби не було міжнародного права, а велика риба їла б малу, а мала їла б креветок, нас би не було». Це дуже мудрі слова Лі Куан Ю – лідера, який умів бачити справжні причини багатьох речей і процесів і який знав, що справді потрібно цінувати.
І ось чому я зараз у цій футболці, ось чому відгукнувся на прохання дівчини із Сінгапуру. Ми повинні цінувати наші можливості. Ми повинні цінувати те, що стало можливим завдяки мудрому лідерству в попередні часи, завдяки боротьбі багатьох поколінь різних народів. Ми повинні цінувати те, що дає нам шанс жити в мирі й працювати заради спільного блага у наших суспільствах та у світі.
А отже, ми повинні зупинити Росію.
Повинні зупинити війну, яку ця держава розв’язала проти моєї держави, намагаючись повернути світ у старі часи, коли свобода народів і життя людей не мали жодного значення. Ми повинні зламати здатність Росії чи будь-якої іншої держави світу блокувати моря, знищувати свободу мореплавства.
Якщо санкції, то санкції. Якщо дзеркальні заходи з обмеження обслуговування російських кораблів у портах, то дзеркальні заходи. Росія повинна відчувати, що в її агресивної політики є наслідки передусім для неї самої. А якщо цього не буде і якщо через російську блокаду ми не зможемо й надалі експортувати наше продовольство, якого якраз не вистачає зараз на глобальному ринку, світ очікує жорстока продовольча криза й голод у багатьох країнах Азії та Африки. Услід за дефіцитом продовольства неминуче прийде політичний хаос, який може призвести до падіння багатьох урядів, до краху багатьох політиків.
І ви вже можете побачити, як наближається ця катастрофа, просто поглянувши на зростання цін на базові продукти на світовому ринку і в окремих країнах. Це прямий наслідок дій Росії.
І нарешті ми повинні повернути повну силу міжнародному праву.
За час від 24 лютого внаслідок російських ударів в Україні загинули вже 287 дітей. І це тільки те, що ми знаємо офіційно. Ми поки не знаємо, скільки загиблих було поховано в братських могилах на окупованій території та скільки тіл залишилося в розвалинах будинків у містах, які російська армія поки контролює.
За вбивства й катування, за депортації, за зруйновані міста, за застосування заборонених боєприпасів, зокрема фосфорних бомб, за шантаж хімічною та ядерною зброєю – за все це будь-яка держава, а не тільки Росія, повинна відповідати. І ми можемо зробити це можливим! Якщо будемо діяти узгоджено. Хоча Росія, звичайно, намагатиметься зробити й це неможливим.
Ми можемо забезпечити реформу ООН. Щоб усі держави дотримувалися міжнародного права, щоб ніхто не порушував світовий порядок. Система ООН і, зокрема, Рада Безпеки ООН на сьогодні не дають справедливого представництва для більшості народів світу. Голос цілих регіонів планети часто не може бути почутий саме тоді, коли це життєво важливо.
Якби ця реформа вже відбулася, ми сьогодні могли б реагувати на будь-яку агресію – і не тільки Росії – справді на глобальному рівні.
Пані та панове!
Я вдячний вам за підтримку України. Я вдячний вам за увагу до нашої держави. Але памʼятайте, що це підтримка й увага не тільки для України, а й для вас самих. Для того, щоб ваше майбутнє було безпечним.
Саме на полі бою в Україні вирішується, за якими правилами житиме світ і що все ж таки буде можливим, а що – неможливим.
Давайте разом убережемо світ від повернення до часів, коли все вирішувалося на основі так званого права сили, а окремі люди й будь-які їхні ідеї, як і багато народів, просто не мали жодного значення.
Дякую вам!
Слава Україні!
Джерело: Офіс Президента України
