Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
9 червня 1847 року Тараса Шевченка, за вироком російського імператора Ніколая І Палкіна, забрили в солдати. У вироку цар власноруч написав: «під найсуворіший нагляд і з забороною писати й малювати».
Історія українського поета Тараса Шевченка — лише одна з мільйонів історій «солдат імперії» — простих українців, білорусів, грузин, вірменів, чеченців, бурятів та представників інших народів, яких росія насильно зганяла в своє військо і кидала воювати проти інших, ще не підкорених нею народів.
У знаменитій антицаристській поемі «Кавказ» це з геніальною точністю описав сам батько Тарас:
…Лягло костьми
Людей муштрованих чимало.
А сльоз, а крові? Напоїть
Всіх імператорів би стало
З дітьми і внуками, втопить
В сльозах удов’їх. А дівочих,
Пролитих тайно серед ночі!
А матерних гарячих сльоз!
А батькових старих, кровавих,
Не ріки — море розлилось…
<…>
У нас же й світа, як на те —
Одна Сибір неісходима,
А тюрм! а люду!.. Що й лічить!
Од молдованина до фіна
На всіх язиках все мовчить…
Служба в армії росії завжди була не честю, а покаранням, а служити насильно рекрутували так званих інородців — представників численних пригноблених рашистами народів. Їх використовували як гарматне м’ясо під час війн московитів проти сусідніх вільних народів. І якщо москві чи санкт-петербургу вдавалося перемогти, то вже представники цих новопідкорених народів поповнювали лави російського війська, і їх імперці кидали на штурм нових рубежів.
Чи не те саме ми бачимо нині? Найбільшу кількість загиблих в армії рф під час війни проти України становлять буряти та дагестанці, не кажучи вже про поголовну насильну мобілізацію до війська практично всіх без винятку чоловіків самопроголошених «днр» та «лнр», яких кидають у війну проти України як гарматне м’ясо.
Такою ж була також доля українців — від Переяславської ради 1654 р. й аж до здобуття Україною Незалежності 1991 року. Криваві перемоги історичної росії (як би вона не називалася в конкретно історичний момент — московське царство, російська імперія, радянський союз) здобували українці як солдати імперії.
І саме таку долю намагаються силою нав’язати українцям сучасні рашистські політики, які напали на український народ і державу Україна з головною стратегічною метою — використати потенціал нашого народу і нашої країни для подальшого нападу на сусідні народи і держави. Українцям у цих планах відводять ту саму роль, яку зараз виконують буряти, дагестанці, мешканці «днр» та «лнр». Роль гарматного м’яса, яке має гинути за чужі інтереси.
Наше завдання — зірвати ці ворожі плани і вільно жити на власній землі, підтримуючи і розвиваючи конструктивні взаємовигідні відносини з добрими сусідами, які так само поважають Україну й українців, як ми поважаємо їх.
