Нині Євген Миколайович воює на сході України. Нещодавно він завітав до АрміяInform і розповів про досвід історика, який став учасником вікопомних подій останнього…
Спеціально для АрміяInform військовий експерт, координатор групи «Інформаційний спротив» Костянтин Машовець прокоментував ситуацію щодо бойових дій у районі Харкова.
У Харківській операційній зоні противник продовжує вести оборонні дії з метою утримання своїх позицій у районі державного кордону України на північ та північний схід від Харкова. З метою надання вогневої підтримки своїм частинам та підрозділам, що ведуть бойові дії на ділянці Козача Лопань — Лук’янці, а також у районі Тернова — Рубіжне — Стариця, командуванням противника на території Білгородської області зосереджено угруповання артилерії та армійської авіації (АА). Противник поєднує оборонні дії із завдаванням масованого вогневого впливу (артилерійського вогню та ударів АА) та короткими контратаками по бойових порядках українських військ, що наступають.
Упродовж минулої доби командування військ противника намагалося не допустити просування передових підрозділів Сил оборони України на трьох ділянках — у районі Нескучного, Тернова — Рубіжне, а також зосереджувало свої зусилля у напрямку Прудянка та Малі Проходи. Зокрема, шляхом здійснення контратак та масованого вогневого впливу по найближчому тактичному тилу українських військ.
У зв’язку з цим слід зазначити, що командування військ противника цілком усвідомлює значення результату ведення своїх оборонних боїв на цьому напрямку. По суті, утримання цих позицій дозволяє противнику гарантовано перешкодити Силам оборони України у здійсненні маневру силами та засобами з цього напряму навіть на сусідні ділянки. Тому зовсім не випадково впродовж останнього тижня противник активно перекидав сюди резерви та підсилення. Наприклад, БТГр зі складу 200-ї омсбр 14-го АК СФ та кілька підрозділів так званого мобілізаційного резерву 1-го та 2-го АК. А також було зафіксовано перекидання БТГр 21-й омсбр зі складу 2-ї ОА ЦВО (всього до 64 одиниці техніки, включаючи до 11 танків, 32 одиниць ББМ).
Ба більше, безсумнівно, сковування сил і засобів Сил оборони України на цій ділянці досить серйозно впливає на їхнє просування у значно важливішому, з оперативно-тактичного погляду, напрямку. Я маю на увазі Вовчанськ та Великий Бурлук. Над лівим флангом нашого Харківського угруповання «висять» кілька свіжих БТГр противника в районі Козачої Лопані та Стариці.
Печенізьке водосховище наші передові підрозділи зуміли форсувати. З цього боку так само намітився, так би мовити, певний прогрес. Це виглядає справді дуже перспективно. Особливо, щодо подальшого просування на Вовчанськ і Великий Бурлук. Тобто, до дуже чутливого комунікаційного «вузла» того стада, яке ми називаємо Ізюмським угрупованням противника. Але слід розуміти, що цю перспективу бачимо не лише ми з вами, а й противник. Тому, власне, він усіма силами перешкоджатиме нашому просуванню.
Ще наприкінці травня через залізничну станцію Шебекіно (Білгородська область) командування військ противника в авральному порядку після того, як основна дирекція наступу ЗСУ на Харківському напрямку стала зрозумілою, почало перекидати всі наявні в цьому районі резерви. Зокрема, недоукомплектовані та «відновлені» підрозділи 2-ї ОА ЦВО, а також частину сил та засобів зі складу ЗВО. Все це прямо «з коліс» (тобто з розвантаження) вводилося у бій на Вовчанському напрямку. Наприклад, контратака на Тернову та Рубіжне здійснювалася БТГр зі складу саме 2-ї ОА ЦВО, а також частиною сил 200-й омсбр 14-го АК. Крім того, образно кажучи, «зрозумівши про що йдеться», противник почав спішно посилювати свої підрозділи на напрямку Печеніги — Великий Бурлук, Старий Салтів — Приколотне, Старий Салтів — Великий Бурлук. У район Аркушино — Артемівка — Новий Бурлук було висунуто як мінімум 2 БТГр противника (щоправда, «недовідновлених»). Ще одна БТГр (не до кінця відновлена) — у район Бережне — Томахівка — Кирилівка. Ба більше, в район Шевченкового почала підтягуватися танкова БТГр зі складу Ізюмського угруповання (до 30 танків). Для координації та управління військами у цьому районі (південніше Печенізького водосховища) противником був розгорнутий ППУ бригадного рівня (судячи з усього, 36-й омсбр).
У чому ж полягає основний задум противника на Вовчансько — Бурлуцькому напрямку, де досить явно і виразно позначилися певні перспективи для ЗСУ? На мій погляд, він складається з необхідності вирішення противником трьох основних завдань:
— скувати сили та засоби Харківського угруповання Сил оборони України;
— не допустити подальшого просування ЗСУ та виходу на «чутливі» глибокі тилові та флангові комунікації свого ударного угруповання, націленого на Слов’янськ — Краматорськ;
— створити сприятливі умови для відновлення власних активних, наступальних дій у цій операційній зоні.
Так, щодо останнього, я не помилився… Судячи з того, які сили вони підтягують у Білгородську область, у «орківського» командування в головах продовжують роїтися задуми, на кшталт «а чи не спробувати нам оточити Харків?»
Щодо першого завдання, то тут все зрозуміло. Упродовж останнього тижня противник активно намагався «скувати» наступальні дії наших підрозділів.
А ось з другим завданням у противника складається не все так вдало. ЗСУ вдалося форсувати Сіверський Донець (Печенізьке водосховище) в районі Старого Салтова і просунутися в районі Печеніги. Ба більш, за деякими даними українські війська просунулися навіть до Хотімля та Зарічного, тим самим розширивши свій плацдарм на лівому березі Сіверського Дінця. Ця інформація, звісно, ще потребує підтвердження, але якщо це так, то ситуація для військ противника в районі Печенізького водосховища виглядає дуже негативно. Скажу більше, якщо противник продовжить «сковувати» наші війська у Козачої Лопані та Гоптівці, він цілком може наразитися на кілька чутливих ляпасів, південно-східніше. І цілком так може статися, що командування військ противника на цій ділянці постане перед суворим вибором — продовжувати утримувати прикордонну смугу української території і пручатися в районі Козачої Лопані та Гоптівки, або все ж таки відійти за держкордон і спробувати локалізувати просування ЗСУ у східному та південно-східному напрямках від Харкова. Це буде вибір, між поганим варіантом і ще дуже поганим.
І якщо командування військ противника продовжить діяти в Харківській операційній зоні, так само як і досі, то цей «суворий» вибір постане перед ним з усією своєю рішучою неухильністю.
Я не знаю, хто планує та організовує ведення бойових дій з боку ЗСУ у Харківській операційній зоні, але робить він це дуже грамотно. Я навіть сказав би, творчо. Українські війська тут діють, образно кажучи, у режимі «світлофора» — то червоний, то зелений… (тобто, то вперед, то стояти, потім знову вперед, потім знову стояти). Причому, це «миготіння» (точніше чергування) відбувається на різних ділянках фронту у всій операційній зоні. Що своєю чергою певною мірою вводить командування військ противника у деякі оперативний ступор. Воно просто не розуміє, де наступного разу українські війська спробують наступати, а де зупиняться і закріпляться.
Проте, скоріш за все командування військ противника вже цілком усвідомило, що і як може статися на цьому напрямку і намагається активно протидіяти. Вчора вони спробували дистанційно мінувати район Шестакове — Перемога — Байрак. А два дні тому в смугу оборони наших військ на Вовчанському напрямку противник перекинув зведену тактичну групу в кількості до 100 військовослужбовців зі складу 2-ї обр СпН (Череха) ЗВО, із завданням влаштувати на дорозі Харків — Старий Салтів (основної комунікації наших військ, що діють в районі Старого Салтова і на північ від нього), якусь «війну».
Резюмуємо. На мій, суб’єктивний погляд, в оперативно-тактичному відношенні прагнення супротивника щось і якось там «сковувати» на північ і північний схід від Харкова в більш широкому стратегічному сенсі не має жодного сенсу. Від слова «зовсім».
Річ у тім, що справа цілком може закінчиться взаємним «сковуванням». І тоді питання Вовчанськ — Великий Бурлук — Куп’янськ стане для противника «дуже гостро». Так, сьогодні вони демонструють практично «повну впевненість у своїх силах». Навіть закінчують відновлювати залізничний міст біля станції Куп’янськ-Вузловий силою своєї 29-ї залізничної бригади. І нагнали на лінію Волохів Яр — Шевченкове — Артемівка досить суттєвий «табун» резервів, перебуваючи у повній впевненості, що «застрахували» тили своїх Донбаських угруповань «практично повністю». Але подумати та прорахувати трохи наперед, вони явно чи не хочуть, чи, можливо, не здатні. В якому саме напрямку, я, ясна річ, писати не буду. Зауважу лише одне, ініціатива дій та вибір їхнього подальшого способу реалізації під Харковом явно за командуванням наших військ.
російські загарбники продовжують обстрілювати прикордонні території Чернігівської та Сумської областей. Всього протягом доби нараховано 51 обстріл (291 вибухи) із різних видів озброєння.
Головнокомандувач Збройних Сил України генерал-полковник Олександр Сирський заявив, що російським військам не вдалося досягти суттєвих здобутків на жодному зі стратегічних напрямків.
Технологічно-оборонний стартап AIM Defense з австралійського Мельбурна уклав контракт з Військово-повітряними силами країни на постачання лазерних установок для боротьби з безпілотниками.
Згідно з указом Президента України Володимира Зеленського № 143/2022, хвилина мовчання проводиться щодня о 9:00, її оголошують у всіх засобах масової інформації.
У ніч на 29 березня противник завдав потужного ракетного-авіаційного удару по об’єктах паливно-енергетичного сектору України, застосувавши різні типи ракет та ударні БПЛА. Усього ворог задіяв 99 засобів повітряного нападу, з яких 84 були знищені українськими захисниками неба.
У Черкаській області внаслідок ракетного обстрілу рф є влучання по об'єкту енергетичної інфраструктури.
Захищаємо світ
Нині Євген Миколайович воює на сході України. Нещодавно він завітав до АрміяInform і розповів про досвід історика, який став учасником вікопомних подій останнього…