Однак, сучасний воїн повинен не тільки знати способи точно «доставити» боєприпаси для ураження техніки чи живої сили противника, а й вміти захиститися від ворожих…
Причому, черговість їхнього застосування передбачається або в цій послідовності, або в змішаному режимі. Вісім років війни з окупантами лише підтверджують правдивість цього твердження.
Велика брехня викликала велику війну
Драматичні події березня 2014 року на сході країни наочно показали всю сутність і підступність російської політики щодо України. Революція Гідності та прагнення українського народу приєднатися до європейської спільноти викликали у рашистів справжню істерію. Щоб зупинити вихід України з кола їхнього впливу, вони перейшли до відвертої брехні. Спочатку розповідали про «правосеків», які їдуть у Крим і на Схід, щоб обертати усіх в свою віру, а незгодних вбивати. Потім перейшли до більш жахливих історій про «розп’ятих хлопчиків, снігурів, бандерівців, криваву київську хунту і натовців, які наближаються до кордонів рф».
Для проросійськи налаштованого населення це стало ніби червоною ганчіркою, вони підхопили ці наративи кремля і з гаслами «путін, спаси нас!» почали кликати «рускій мір» до цивілізованого, квітучого українського Донбасу. І цей «мір» прийшов. Прийшов у вигляді бомжуватих найманців, злочинців усіх мастей із депресивних районів московії та почав під керівництвом посіпак і агентів кремля — стрілкова-гіркіна, моторол і безлерів, впроваджувати військово-кедебістський режим на тимчасово захоплених територіях.
Разом із собою окупанти також принесли всі символи радянського апокаліпсиса: війну, руйнування, смерть і рабство. Почалася окупація «зеленими чоловічками» Криму. На запитання світової спільноти, що там роблять російські військові, путлер, не кліпнувши оком, відповів: «іхтамнєт». Ніби це місцеве населення, яке бореться з хунтою. Теж саме він розповідав, коли російська армія почала заходити через східні кордони на територію України й вести артилерійські обстріли наших територій. Саме тоді ми почули з уст карлика про шахтарів-танкістів, які знайшли зброю та техніку у своїх шахтах. Потім, коли у липні 2014 року російський «Бук» збив малайзійський лайнер і миттєво загинуло майже 300 пасажирів, росія знов звинуватила Україну. Нібито це зробив український винищувач. Потім були Іловайськ, Дебальцеве, обстріли з «Градів» району Східний у Маріуполі та багато інших жахливих злочинів, але ні в одному з них країна-терорист не зізналася. Ба більше, постійно звинувачувала Україну в ведені громадянської війни проти свого ж народу. Створену та озброєну під своїм керівництвом армію вони видавали за народну міліцію недореспублік. І, нарешті, початок широкомасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року був обґрунтований ще однією порцією брехні — необхідністю захисту мирного населення від бомбардувань і геноциду націоналістів, які вони зазнають упродовж 8 років. Навіть останні приклади слів і реальних дій загарбників наочно свідчать про їхню брехливість. Напередодні путін погодився з президентом Туреччини про надання гарантій безпеки з розблокування портів і транспортуванні кораблями зерна в інші країни світу, а вже наступного дня піддав підступному ракетному обстрілу зерновий термінал у Миколаївському порту.
Підкуп і втягування в орбіту своїх політичних інтересів в обмін на право знищувати Україну
Маючи певний досвід підкупу потенційних противників і опонентів на прикладі маріонеток російського штабу, зокрема рамзана кадирова та інших, путін активно використовує цей метод і зараз. Після початку російської агресії на світ повилазили різні нові обличчя вільного Криму та Донбасу: аксьонови, захарченки, пушиліни, дрьомови. Насправді ці маріонетки-зрадники заради бажання доступу до влади та розподілу загального російського «общаку» запропонували себе окупантам на роль реформаторів українського сходу.
На жаль, у сферу впливу російських політичних амбіцій потрапляють не тільки маргінальні особистості, а також і країни цивілізованого світу. Це пов’язано з енергетичної монополією росії. Наприклад, під час реалізації проєкту Північний потік-1,2 відбулося залучення деяких країн ЄС до плану з розколу трансатлантичної солідарності між США та Європою. Близько 43 відсотків газу, який споживають у ЄС, імпортується з країни-агресора. При цьому частка російського газу на ринку окремих країн ЄС дуже різниться. Німеччина — найбільший в Європі споживач газу, купує 55 відсотків від обсягів свого споживання. Ну, а поведінка Угорщини, яка ставить свою позицію до країни агресора в повну залежність від компенсації їхніх втрат від відмови від російських енергоносіїв, і зовсім наводить до сумних думок.
У зв’язку з тим, що частина російського газу в Європу надходить саме через територію України, будівництво гілки в обхід нашої країни задумувалося якраз з позицій політичного тиску й шантажу. кремль готовий зберегти за Україною її транзитний статус тільки з однією умовою — можливістю впливати на її внутрішню політику. Тому російський газопровід у випадку його відкриття зробив би Європу ще більш залежною від російських енергоносіїв, а заодно — і російського впливу. Не менш шкідливим для України стала залежність світу від російської нафти. Якщо світ не відмовиться від російських енергоносіїв, то навіть за підсумками 2022 року рашистська диктатура заощадить на них 321 млрд дол. Цього вистачить для покриття імпорту та утримання курсу рубля від значних падінь і подальших витрат на війну.
Насильство — звичайний спосіб розв’язання політичних питань внутрішньої і зовнішньої політики росії
З самого початку створення рф у 1991 році керівництво цієї країни намагалося знищити будь-який прояв нелояльності і плюралізму багатонаціональних меншин своєї країни і суверенних держав виключно силовим способом. Навіть тільки перелік збройних конфліктів, які ініціювала і в яких брала безпосередню участь росія, займе декілька сторінок.
В Україні триває війна і росія продовжує вбивати людей. Щоб зупинити війну, світу треба негайно об’єднати зусилля і зупинити ворога, який став справжньою загрозою не тільки для України, а і всього цивілізованого світу.
