Ледь помітна на екрані тепловізора жаринка цигаркового недопалку стала тією дрібницею, яка зробила перше бойове застосування інноваційного керованого авіабоєприпасу легендарним моментом…
Чорно-помаранчева так звана георгіївська стрічка перетворилась на символ російської агресії проти України ще навесні 2014 року. Втім, і до того часу цей символ не був позитивним чи навіть нейтральним.
Довідково. Витоки історії чорно-помаранчевої стрічки сягають XVIII століття, коли російська імператриця Катерина ІІ заснувала орден Святого Георгія — вищу військову нагороду російської імперії.
Відомою широким верствам підданців російської імперії георгіївська стрічка стала під час Першої світової війни, коли набула поширення практика нагородження солдатів російської армії Георгіївськими хрестами («Знак Отличия Военного ордена Св. Георгия»).
Після краху російської імперії, впродовж перших двох десятиліть радянської історії, стрічка сприймалася як символ царату й у нагороджувальній системі срср її не використовували.
Після краху російської імперії, впродовж перших двох десятиліть радянської історії, стрічка сприймалася як символ царату й у нагороджувальній системі срср її не використовували.
Символ боротьби проти німецьких загарбників
Ситуація змінилася з початком радянсько-німецької війни, яка почасти сприймалася як аналог і навіть продовження «війни з германцем», якою була для пересічного підданця російської імперії Перша світова війна. Внаслідок такого сприйняття кавалери Георгіївського хреста перестали сприйматися передусім як солдати царської армії і прибічники білогвардійського руху.
Завдяки цьому стихійно сформувалося нове суспільне сприйняття нагороди — як символу боротьби проти німецьких загарбників. Подекуди в РСЧА фіксувалися спроби стихійного повернення Георгіївських кавалерів до відкритого носіння хрестів.
Цьому активно не протидіяли, оскільки негласно вважалося, що відновлення такого роду практик сприятиме посиленню патріотизму і підняттю бойового духу. Подібним чином суттєво призупинилася радянська антирелігійна пропаганда і навпаки посилилися взаємодія органів влади з церквою.
Наслідком такого нового ставлення стало поновлення використання характерних чорно-помаранчевих кольорів у нагороджувальній системі срср вже не як «георгіївської», а так званої гвардійської стрічки. Найбільш яскравим прикладом стала медаль «За победу над Германией в Великой Отечественной войне 1941-1945 гг.», колодка якої була обтягнути шовковою муаровою стрічкою з чорно-помаранчевими смугами.
Найбільш яскравим прикладом стала медаль «За победу над Германией в Великой Отечественной войне 1941-1945 гг.», колодка якої була обтягнути шовковою муаровою стрічкою з чорно-помаранчевими смугами.
Ця медаль стала чи не наймасовішою радянською нагородою в історії, її вручали всім військовослужбовцям та особам вільнонайманого штатного складу, які проходили службу під час радянсько-німецької війни у межах Другої світової (у радянському варіанті — Великої Вітчизняної війни) у лавах радянської армії, Військово-морського флоту або військ НКВС. Станом на 1 січня 1995 року відбулося майже 15 млн нагороджень.
Ювілейні медалі та візуальна пропаганда зробили чорно-помаранчеву стрічку символом перемоги срср у війні
Однак, не лише ця медаль доклалася до перетворення умовної «георгіївської» («гвардійської») чорно-помаранчевої стрічки на один із найпоширеніших радянських символів перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. Надалі всі нагороджені медаллю «За победу над Германией в Великой Отечественной войне 1941-1945 гг.» нагороджувалися усіма ювілейними медалями на честь перемоги у «Великой Отечественной войне 1941-1945 гг.», колодки яких так само містили чорно-оранжеві смуги.
Розтиражовані кольори підхопили візуальні пропагандисти, внаслідок чого чорно-помаранчева стрічка поширилася на плакатах, листівках, транспарантах, значках, пам’ятниках і пам’ятних знаках тощо. Завдяки цьому в свідомості радянської та пострадянської людини міцно вкоренилася асоціація чорно-оранжевої стрічки з Перемогою над нацизмом (фашизмом) у Другій світовій (Великій Вітчизняній) війні.
У свідомості радянської та пострадянської людини міцно вкоренилася асоціація чорно-оранжевої стрічки з Перемогою над нацизмом (фашизмом) у Другій світовій (Великій Вітчизняній) війні.
Досягнутий вже до моменту розпаду срср результат було підхоплено, остаточно закріплено і вдало використано рашистською пропагандою. Державні пропагандисти вдало підхопили і трансформували стихійну народну ініціативу з роздавання чорно-помаранчевих «георгіївських стрічок перемоги», яка з’явилась 2005 року і поступово наповнили стрічку новими сенсами. Точніше, присутні у її сприйнятті другорядні сенси були виведені пропагандою на перший план, тоді як інші — притлумлені та нівельовані.
Так, остаточно зникло сприйняття стрічки як символу народної трагедії і горя, принесених війною, натомість на перший план випнули мілітаризм, імперськість, реваншизм тощо. Поступово, впродовж 2005-2014 років чорно-помаранчева символіка перетворилась на «можем повторить» в унісон з загальною агресивною риторикою державної пропаганди рашизму.
Упродовж 2005-2014 років чорно-помаранчева символіка перетворилась на «можем повторить» в унісон із загальною агресивною риторикою державної пропаганди рашизму.
На цьому тлі були остаточно забуті малоприємні для офіційної російської позиції факти масового використання георгіївської стрічки у російських збройних формуваннях, які воювали на боці нацистської Німеччини, таких, як-от «Русская освободительная армія» на чолі з генералом Власовим.
Символи мають малоприємну здатність наповнюватися новим сенсом
Звичайна літера латинської абетки «Z», яка раніше асоціювалася хіба що з хвацьким розчерком шпаги Зорро у виконанні Алена Делона чи Антоніо Бандераса, після 24 лютого 2022 року стала символом збройної агресії рф проти України. Давній землеробський солярний символ — «свастика», міцно асоціюється з німецьким нацизмом і воєнними злочинами нацистів часів Другої світової війни.
З 2014 року георгіївська стрічка — символ агресії рф проти України
Георгіївська стрічка пройшла еволюцію від символу військової доблесті за часів російської імперії до символу перемоги срср над німецьким нацизмом під час Другої світової війни. Тоді її стали називати «гвардійською».
У рф чорно-помаранчева стрічка стала символом імперського реваншизму. З 2014 року вона стала символом російської агресії проти України.
Відтепер чорно-помаранчева стрічка — як би її не називали, георгіївською чи гвардійською — назавжди стала символом рашизму і воєнних злочинів рашистів у війні рф проти українського народу і держави Україна.
Антон Печерський, спеціально для АрміяInform
