Українські далекобійні удари спрямовані на об’єкти, які наповнюють бюджет держави-агресорки, постачають загарбницько-окупаційну російську армію пальним, підтримують ворожу логістику та, відповідно,…
Українці! Українки!
Всі наші захисники і захисниці!
У цей день, 101-й день повномасштабної війни, на Донеччині у Святогірській лаврі згорів Всіхсвятський скит. Він загорівся внаслідок російського артилерійського обстрілу.
Вже далеко не першого удару по лаврі. Ще в середу від російського обстрілу загинули троє монахів лаври. Богослужіння змушені проводити в підвалі. Гуркіт артилерії і «прильоти» російських снарядів – у лаврі постійні.
І це одна з трьох лавр України. Це лавра Української православної церкви, яку в Москві досі вважають повʼязаною з Російською православною церквою. Навіть це не зупиняє російську армію.
Вони готові спалювати все: православні церкви так само, як і будь-що інше в Україні. За час повномасштабної війни російськими обстрілами вже зруйновано або пошкоджено 113 церков. Серед них є і старовинні, що пережили Другу світову війну, але не вистояли російську окупацію. Є й ті, які були побудовані вже після 1991 року. Всіхсвятський скит Святогірської лаври почали відбудовувати у 2001 році. Якраз 10 червня була б чергова річниця початку будівництва.
Мені було цікаво, що скажуть російські пропагандисти про знищення скиту. Але насправді – нічого цікавого. Вони дуже передбачувані. Звинувачують українців у підпалі. Хоча монахи і миряни у Святогір’ї прекрасно бачили, що це була саме російська артилерія.
Вважаю, що й ця брехня пропагандистів, і цей обстріл, і підтримка православними ієрархами в Росії агресії проти України – усе це має спонукати Українську православну церкву до висновків. До більш рішучих висновків і до чіткого засудження кожного з тих, хто потурає агресії.
Українські дипломати зроблять усе, щоб про цей черговий злочин окупантів дізналися усі у світі. Росія свідомо і системно знищує українську культурну та історичну спадщину так само, як і соціальну інфраструктуру, як і житлові будинки, як і все, що необхідне для нормального життя.
Держава, яка це робить, не може бути членом ЮНЕСКО і не може залишатися в ООН, ніби нічого не сталося. Статут ООН не передбачає жодних прав для терористів, а ЮНЕСКО – не місце для варварів.
Російські війська знову обстрілювали прикордонні райони Сумщини, Миколаїв, міста і громади Запорізької області, Харківщину.
Украй важкою залишається ситуація в Сєвєродонецьку, де продовжуються вуличні бої. Також важко в Лисичанську, Марʼїнці, Кураховому, інших містах і громадах Донбасу. Постійні авіаційні удари, артилерійські і ракетні обстріли. На ранок сьогоднішнього дня загальна кількість різних російських ракет, застосованих проти України, – вже 2 тисячі 503.
Наші герої тримають позиції і роблять усе, щоб завдати ворогу максимальних втрат. Я вдячний кожному нашому захиснику, кожній захисниці, які наближають той день, коли Росії все ж таки доведеться залишити Донбас у спокої.
Сьогодні в нашій країні вшановували памʼять дітей, які загинули від російської агресії. За минулу добу найстрашніша цифра – кількість убитих дітей – не змінилась. 261 дитина. Саме стільки українських дітей втратили життя з вини Росії. Але це офіційне число.
Чим більше будемо дізнаватися про тих, хто був похований на окупованій території, тим більшою, на жаль, може стати кількість імен у цьому списку. Читати його – страшно. Рік народження, місце проживання, обставини загибелі… Всі вони були б зараз живі, якби всього лише одна людина в Москві не спричинила цю катастрофу.
Це вже не виправити. Бо ця війна вже триває. Але в будь-який момент можна зупинити страшні наслідки цієї війни.
Російська армія може перестати спалювати церкви. Російська армія може перестати руйнувати міста. Російська армія може перестати вбивати дітей. Якщо та сама одна людина в Москві просто віддасть такий наказ. І той факт, що такого наказу досі немає, є очевидним приниженням для всього світу.
Вічна памʼять усім, хто загинув від російського вторгнення!
Вічна слава кожному й кожній, хто захищає Україну!
Слава Україні!
Звернення Президента України Володимира Зеленського наприкінці 101-го дня війни
