Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
«Головний сержант взводу Гай» − саме так представився мені під час знайомства худорлявий, невеличкий на зріст, з виразними чорними очами військовослужбовець одного з підрозділів 126-ї бригади територіальної оборони Одещини. До речі, Гай це не прізвище і не позивний, а справжнє ім’я. Родина в нього інтернаціональна: українсько-єврейська. Тато родом із Одеси. Не менш незвичною виявилася і біографія нашого героя.
Народився на Далекому Сході в родині кадрового військовослужбовця радянської армії. Тому не дивно, що змалку мріяв стати професійним військовим. Родина неодноразово змінювала гарнізони, але згодом осіли в Одесі, де батько і звільнився з армії. У 2000 році, коли Гаю виповнилося 18 років, він вирішив кардинально змінити своє життя і переїхав на історичну Батьківщину − в Ізраїль. Саме там він і почав здійснювати юнацьку мрію − стати професійним військовим. Добровольцем пішов у Армію оборони Ізраїлю (Цахал), де набув свій перший військовий і бойовий досвід. У 2002 році у складі спецпідрозділу брав участь у військовій операції Хомат-Маген (Захисна стіна) проти бойовиків угруповання Хамас. Потім було ще багато складних завдань, пов’язаних із участю в локальних бойових діях, які проводив Цахал із метою припинення діяльності терористів на території Ізраїлю та Палестинської автономії. За декілька років служби Гай став досвідченим військовим, спецпризначенцем, здобув практичні навички ведення бойових дій в різних умовах застосування: густонаселених містах, пустелях, на території захоплених ворогом, тилу противника тощо. Всі ці роки Гай не забував про Україну, підтримував зв’язки з родиною, друзями, які залишалися в Одесі.
У 2014 році, коли почалася Революція Гідності, звільнився і, не вагаючись, відправився в Україну, щоб допомогти українцям подолати корупційну владу януковича і захистити людей на Майдані. Вже тоді він побачив злочин кремлівських агентів та їхніх посіпак, які влаштували розстріл неозброєних людей у Києві в лютому 2014 року.
Незабаром росія розпочала окупацію Криму і бойові дії на сході країни. Гай звернувся до українського військового командування з проханням залучити його до лав ЗС України. Коли він розповів про свій військовий досвід, йому запропонували посаду інструктора в одному з навчальних центрів. Він погодився і деякий час був командиром бази підготовки батальйону «Дніпро-1», а з жовтня 2014 року − інструктором підготовки особового складу при оперативному командуванні «Схід». Зі слів Гая, основне завдання було за короткий термін надати максимальних практичних знань і навичок мобілізованим, які раніше не мали військового досвіду.
− Люди йшли потоком, але були дуже вмотивовані й рішуче налаштовані, тому процес підготовки відбувався насичено і досить продуктивно, − згадує головний сержант. — Тоді чітко зрозумів, що від моєї наполегливості в навчанні буде залежати, як ці люди будуть воювати і виживати на фронті, тому намагався зробити навчальний процес максимально корисним та ефективним, − зазначив Гай.
Після звільнення з армії сержант повернувся до мирного життя в рідну Одесу. Займався фотографією та виробництвом одягу. Але 24 лютого 2022 року широкомасштабне вторгнення російської орди зруйнувало всі плани на мирне життя. Гай знов повернувся до війська. Нині у складі зведеного тактичного підрозділу бригади тероборони готується до виїзду в район виконання бойових завдань, де, безумовно, його досвід знову стане в нагоді. Варто зазначити, що нині командиром сержанта Гая став військовослужбовець, якого він на початку російсько-української війни у 2014 році навчав військовій справі на одному з полігонів. За цей час той пройшов нелегкий бойовий шлях від звичайного солдата до командира взводу і зізнається, що здобуті 8 років тому знання не раз ставали в нагоді.
Фото автора
