Півтора року тому він випадково з’явився на порозі їхнього будинку на Донеччині, а сьогодні вже пережив кілька передислокацій, атаки FPV-дронами й став улюбленцем усього…
У Вінниці сімейство Горчакових провели для дітей-переселенців майстер-клас із приготування традиційного улича. Захід відбувався у власному закладі сім’ї Ulych alt food. Секретами приготування страви ділився з дітворою Олександр Горчаков, до речі, учасник 10 сезону майстер-шефу.
— Чому саме улич? Раніше на нашій землі були племена уличів, тому ми готуємо їжу, яка фактично була з давніх-давен. Хліб був завжди, у нашому розумінні — він усьому голова. Тому улич — це такий багет-паляниця, на який накладається начинка. Для його приготування ми відбираємо тільки якісні та перевірені продукти. Хліб бездріжджовий, сир — моцарела, якісну шинку, і навіть цибульку робимо у вигляді чипсів, аби діткам смакувало краще, — розповідала під час майстер-класу дружина Олександра Катерина Горчакова.
Хлопчики та дівчатка старанно виконували усі настанови шеф-кухаря. Із захопленням розкладали на багет приготовану начинку, а поки уличі запікалися, малечі готували какао у їстівних стаканчиках.
— Ми приїхали із Сєвєродонецька, — розповідає пані Олена, яка привела на кулінарний майстер-клас сина Кирила та дочку Мілану. — У 2014 році ми переїхали туди із Луганська коли розпочалася війна, а зараз, із початком широкомасштабного вторгнення ми знову були вимушені покинути свою домівку. Там залишилося усе, що ми мали. Кирило займався танцями, їздив на чемпіонати України, ходив у садочок, ми намагалися усіма силами дати дітям все краще, а головне — мирне майбутнє. Втім… Ми дуже вдячні вінницьким волонтерам, які допомогли й допомагають нам. Як-от і зараз із корисним дозвіллям дітей.
Війна змінила і життя Горчакових.
— 26 лютого ввечері Олександр сказав, що треба відкривати Ulych alt food. Я спершу була проти, але він настояв, і ми відкрилися, — згадує Катерина Горчакова. — З того часу у нас безліч історій, історії людей, які втікали від війни. Магазини закривались о 18-й, а ми працювали довше.
— Тоді це вже було темно на вулиці, — додає Олександр. — І наша вивіска була, як світлий промінь надії у цій темряві. Пам’ятаю, як тоді приїхав чоловік із Чернігова, у нього машина була вся із дірками від куль. Ми вже планували закриватися, але він попросився до вбиральні. Ми його нагодували, а він розповів свою жахливу історію. Як ракета влучила в будинок і вся його сім’я загинула, як він зібрав сусідів, тих, хто зумів вижити, як знайшов машину, як добиралися на мирну територію… І таких історій безліч. Тому стараємось як можемо допомагати, підтримуємо ініціативи чи такий майстер-клас для діток. Адже це надважливо у наш час підтримувати одне одного, допомагати і морально розряджати людей, які відчули увесь біль від війни.
З першого дня відкриття Олександр та Катерина написали пости у соціальних мережах, що вони вже працюють й відразу ж почали допомагати нашим захисникам. Виготовляли до 250 порцій для територіальної оборони, тепер безоплатно годують переселенців. Вони вже налагодили свою роботу, адже спочатку працювали у режимі нон-стоп. Максимально оптимізували свою невеличку кухню під те, аби годувати внутрішньо переміщених осіб. Одну мультиварку взяли з дому, одну позичили у кума. Абсолютно усі прихистки та волонтерські організації знають сім’ю Горчакових і постійно звертаються до них. А така об’єднана тилова коаліція демонструє, що наша нація — непереможна і єдина.
Фото автора
