Історії полонених детально фіксували самі російські історики. «У нас немає військовополонених, є зрадники!» — так колись нібито заявив кривавий Йосип Сталін. Жорстокість радянського…
Спеціально для АрміяInform військовий експерт, координатор групи «Інформаційний спротив» Костянтин Машовець прокоментував ситуацію щодо бойових дій на півдні нашої країни.
На Херсонському напрямку противник намагається завадити контрнаступальним діям Збройних Сил України в районі н.п. Давидів Брід. Зокрема:
— у напрямку Давидова Броду була висунута додатково ще одна мотострілецька БТГр противника (до 26 одиниць БТР і до 7 танків);
— у районі Костромки противник зосередив посилену танками та САУ мотострілецьку роту.
— південніше (в районі Щасливого) у другому тактичному ешелоні розгорнуто ще одну БТГр (всього до 30 одиниць ББМ, танків і САУ);
— у районі Калинівського, Заповіту та Бобрового Кута відзначається як мінімум 2 роти на БМП, неповна танкова рота (до 8 танків) і 2 реабтр на БМ-21 «Град». Туди ж із району Тамариного перекидалася вчора ще одна мотострілецька рота (до 11-ти БМП);
— неподалік від самого Тамариного розгорнута мотострілецька БТГр, посилена танками (до 12 одиниць) і як мінімум двома гсабтрами на 152-мм САУ 2С3 «Акація».
Окрім того, командування військ противника продовжує завзято утримувати виступ, висунутий у напрямку Кривого Рогу в районі Високопілля, докладаючи для цього значних зусиль. Наприклад, намагаючись масувати вогонь своєї реактивної та ствольної артилерії по кордону Новобратське — Тополине.
Проте після того, як передові підрозділи ЗСУ після інтенсивних боїв звільнили Миколаївку і вийшли на ближні підступи до Іванівки (вузла доріг місцевого значення), подальше перебування російських військ у районі Високопілля, безсумнівно, набуло дещо мазохістичного характеру, адже в найближчій перспективі цілком може обернутися для орків досить інтенсивним пороттям.
До того ж, після запеклих боїв у районі Миколаївки, найбільш висунуті на північний захід лівофлангові підрозділи противника розпочали відхід на Іванівку та Архангельське. Зважаючи на це, у командування військ противника просто не виявилося достатніх сил і засобів, щоб ефективно оборонятися на вельми розтягнутому правому фланзі Херсонсько-Бериславського плацдарму вздовж лінії Давидів Брід — Велика Олександрівка — Архангельське — Високопілля.
На даний момент командування військ противника намагається створити якийсь заслін між тактичною групою ЗСУ, яка прорвалася в районі Давидова Брода, і тією групою, яка наступає через Миколаївку. Для цього в район Архангельського противник активно стягує всю бронетехніку, що залишилася в нього в працездатному стані, з району південніше Іванівки, Нововознесенського та Новопетрівки. Іншими словами — підтягує тактичні резерви до місця нашого прориву. На сьогоднішній момент це близько 24 одиниць техніки, включаючи приблизно п’ять танків. Треба розуміти, цією групою противник спробує найближчим часом контратакувати в бік Іванівки або ж перекинути все це на новий рубіж оборони на південь від Миролюбівки.
Крім того, не менше 20 одиниць ББМ і 4 танки підійшли «заради страховки» в район Старосілля. Південно-східніше села була помічена також реабтр на БМ-21 «Град» (до 5-ти ПУ).
Проте, як виявилося, очевидні проблеми противника на його Херсонському плацдармі не обмежуються Давидовим Бродом та околицями. Діючи одночасно з північного заходу та з північного сходу, наші війська вийшли на ближні підступи до Снігурівки, і навіть зав’язали бій на її околицях.
Зі свого боку противнику вдалося в районі Снігурівки навести переправу через Інгулець (неподалік від зруйнованого мосту), бо її відсутність дуже суттєво сковувала маневр його сил та засобів у цьому районі. На мою думку, це зроблено для посилення групи, яка розгорнута в районі Романово-Булгакове для прикриття Баратівки — одного з ключових пунктів у центрі всього плацдарму.
І ще кілька моїх роздумів щодо ситуації в херсонських степах.
Західніше від Херсона українські війська вийшли до Олександрійського заказника в районі Олександрівки, і поки що особливо нікуди не поспішають. Але рух цей дуже характерний, фланговий, я б навіть сказав, певною мірою — розтягуючий. З огляду на це, (повторюся, на мою суб’єктивну думку), все орківське стадо, що «вісить» вздовж приморської дороги Херсон — Лимани дуже сильно ризикує. Так, поки противник утримує Правдине та Солдатське, вони у відносній безпеці. Але чи надовго? Навряд чи…
Отже, резюмуємо. Широко розрекламований «контрнаступ» ЗСУ в Херсонській області, який завдяки нашим деяким громадянам у пабліках та ЗМІ вже розрісся чи не до «перелому у війні», насправді зовсім не є таким. Так, наші війська провели низку досить вдалих тактичних дій у районі Давидова Броду і північно-західного кута ворожого плацдарму, чим поставили противника на певних ділянках, скажімо так, у досить незручне становище, але не більше.
Однак, у зв’язку із цим слід зауважити, що командування військ противника на цьому напрямі таки відчуло, що запахло паленим. Тому стало стягувати на ці ділянки свої найближчі резерви і посилювати артилерію. Це зрозуміло, адже тактичний успіх наших військ, за певних умов, цілком може перетворитися на оперативний. Причому, з явною перспективою на розростання в стратегічний (якщо вдасться зробити крок за Дніпро у його нижній течії).
Але все ж таки наразі я б не надавав особливого значення всім цим подіям на північному заході Херсонської області. Масштаб поки що не дуже великий. Ба більше, на мою думку, командування військ противника на цьому напрямку, хоч і сконцентрувалося поки що на утриманні позицій, явно розраховує в майбутньому перейти до активних наступальних дій. Принаймні помічений у районі Долматівки БРК 3К55 «Бастіон-П» з’явився тут аж ніяк не для боротьби з корабельними угрупованнями ВМС України.
А зосередження в районі Раденська свіжої танкової БТГр противника, перманентне посилення ППО на лівому березі Дніпра в комплексі з перекиданням підрозділів ракетних військ, включаючи ОТРК «Іскандер» та ТРК «Точка-У» в район Нечаєве — Олешки теж говорить зовсім не про пасивні форми реакції на те, що відбувається.
