Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
В Україні ведуться активні бойові дії, пов’язані з широкомасштабним російським вторгненням. У зв’язку з цим цілком можлива зміна місця дислокації військових частин, установ та підприємств і їхній переїзд до більш безпечних регіонів нашої країни. Як ці обставини впливають на роботу цивільних працівників? Відповідні роз’яснення АрміяInform надала юристка Громадської організації «Юридична Сотня» Алла Бєлошенко.
Дефініція передислокації військової частини — це зміна місця дислокації військової частини, а саме переміщення її з військового містечка, яке вона займає в одному населеному пункті, до іншого військового містечка іншого населеного пункту (регламентується наказом Міноборони «Про затвердження Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України» від 03.07.2013 р. № 448).
В умовах воєнного часу особливості переведення та зміни істотних умов праці працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності регулюється статтею 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Про що, власне, йдеться.
— У період дії воєнного стану роботодавець має право перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди (крім переведення на роботу в іншу місцевість, на території якої тривають активні бойові дії), якщо така робота не протипоказана працівникові за станом здоров’я, лише для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, що становлять або можуть становити загрозу життю чи нормальним життєвим умовам людей, з оплатою праці за виконану роботу не нижче середньої заробітної плати за попередньою роботою, — цитує норму Закону Алла Бєлошенко.
Отже, працівника можуть перевести без згоди, якщо змінилось місце дислокації, але не в район, де ведуться активні бойові дії.
У разі, якщо підприємство, установа, організація разом з персоналом вимушені у зв’язку з воєнними діями продовжувати свою роботу в іншій місцевості, усі його працівники вважаються такими, у яких змінилися істотні умови праці.
Відповідно до частини другої статті 3 Закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану норми частини третьої статті 32 Кодексу законів про працю України та інших законів України, а саме повідомлення працівника про зміну істотних умов праці не застосовуються.
Водночас працівники, які прямо не відмовилися від такої зміни істотних умов праці, але не можуть у зв’язку з воєнними діями переїхати у нове місце перебування підприємства, установи, організації, — не можуть бути звільнені.
Таким працівникам може бути запроваджений простій, надані відпустки без збереження заробітної плати або з ними призупиняється трудовий договір.
