Про це в коментарі АрміяInform розповів боєць батальйону безпілотних систем 14-ї бригади оперативного призначення імені Івана Богуна «Червона калина» Владислав, який щойно повернувся на службу…
Ми познайомилися з Ларисою в день першого виходу її батальйону для виконання бойового завдання. До цього моменту особовий склад підрозділу ніс службу на блокпостах та опановував військову справу на полігонах. Військовослужбовиця батальйону ТрО Харкова з позивним «Оса» обіймає посаду головного сержанта батальйону. Якщо говорити простою мовою, до її обов’язків входить робота з особовим складом підрозділу, надання командиру інформації про морально-психологічний стан підлеглих, а також робота із сержантами.
— По суті, незважаючи на те, що я змінила цивільний одяг на однострій, мої обов’язки мало в чому змінилися — до широкомасштабного вторгнення росії в Україну я обіймала посаду менеджера з персоналу на одному з оборонних підприємств Харкова. Відповідала за кадрові питання, організацію адміністрування соціальних питань, нормування праці. В чомусь ці дві посади схожі між собою, навички кризис-менеджера дуже згодилися, — розповіла Лариса.
З жорстокістю «русского мира» жінка познайомилася ще у 2014 році. На той момент вона була HR-менеджером на одному з підприємств у Донецьку. З початком агресії росії на сході України Ларисі разом з колегами довелося в терміновому порядку вивозити з обласного центру документацію та обладнання заводу. Кілька разів вони потрапляли під «дружні» обстріли окупантів, була, як кажуть, за крок від загибелі. З початком широкомасштабного вторгнення жінка вирішила приєднатися до лав ЗСУ. Впродовж кількох тижнів закрила всі службові питання на колишньому місці роботи і вже 25 березня прийняла нову посаду в батальйоні ТрО.
Друга освіта жінки — електромеханік. Тому у вільний від виконання прямих обов’язків час Лариса із задоволенням конструює й модернізує озброєння, яке є підрозділі. Так, під час нашого з «Осою» спілкування повз проїхала вантажівка зі встановленою на ній зенітною установкою радянських часів.
— Після відкриття вогню у цього розрахунку є буквально 5 хвилин, аби покинути місце стрільби, — розповідає Лариса. — Інакше ворог легко визначить їхнє місце розташування та знищить вогневу точку. Перед моєю командою постала ідея зробити це застаріле, але досить ефективне озброєння мобільним. Креслення ще вчора ми робили буквально на колінах, передивилися купу іноземних відео, спільно визначилися, як краще зварити ребра жорсткості. І ось вже сьогодні наша красуня їде нищити ворога!
Також у вільний від роботи час жінка захоплюється стендовою стрільбою. Ще у юнацтві отримала КМС з цього виду спорту.
— Хто б міг подумати, що хобі може стати у пригоді? Звичну для тренувань зброю прийшлося міняти на більш сучасну. Спеціально для цього придбала карабін Diamondback та кілька сотень патронів. А ще наліпки у вигляді соняшників. Наші пращури робили зарубки на прикладах, коли вбивали ворога. А я буду ліпити соняшники за кожного вбитого орка. Хочу, щоб українські діти мали європейський рівень життя, європейську освіту, мали змогу подорожувати світом. Тому буду «жалити» окупантів аж поки ворог не повернеться на територію мокшанії, де йому й місце!
