Півтора року тому він випадково з’явився на порозі їхнього будинку на Донеччині, а сьогодні вже пережив кілька передислокацій, атаки FPV-дронами й став улюбленцем усього…
«Прокидайся! Почалася війна! На роботу не виходь!» Такими словами 24 лютого розбудив свого бухгалтера, а нині воїна тероборони Сергія, директор невеличкої чернігівської фірми. Його підприємство займалося обслуговуванням населення з налагодження супутникового телебачення, відеоспостереження та систем кондиціонування приміщень.
Та чоловік на роботу все ж прийшов, щоб закінчити незавершені справи. Професійна відповідальність насамперед. Потім подбав про забезпечення своєї родини харчами та речами першої потреби. Наступного дня вже був у військкоматі. Про те, що він вже служить у війську, родина дізналася лише за два тижні.
В армії до цього часу Сергій не служив. Проте завжди з повною віддачею ставиться до кожного завдання, яке доводиться виконувати. Хтось із командирів помітив його особливий хист і до військової справи, тож чоловіка направили до спецпідрозділу. Там отримав позивний «Портной», бо і кравецьким ремеслом йому доводилося займатися у цивільному житті.
— Обороняли Чернігів на «нулі» в одному з приміських населених пунктів, — розповідає «Портной». Ворог цілив у нас — ми давали гідну відсіч.
В пам’яті досі події одного березневого ранку. Тоді військовослужбовець став свідком того, як рашисти розбомбили нафтобазу у Чернігові.
— На власні очі бачив, як підлітав літак та скидав бомби, — розповідає чоловік. — Потім потужний вибух та здоровенний «гриб» вогню. Відлітаючи, ворожий пілот випустив протиракетні теплові пастки і зник. Залпи «Градів» поруч, «виходи» — по 48 ракет одразу.
За словами Сергія, побачене та пережите у Чернігові нашими людьми ніколи не можна забути, а тим паче пробачити ворогові.
Фото та відео авторів
