Усі пʼять суден поки що базуватимуться у Великій Британії, а після закінчення війни братимуть участь у розмінуванні акваторії Чорного моря…
Серед українців уже багато тих, хто воює з російськими загарбниками цілими родинами. Батьки разом із синами та доньками йдуть захищати свою країну. Ненависть до рашистів така, що навіть тендітні жінки беруть до рук зброю й нищать окупантів. Саме з такою справжньою українською войовницею, матір’ю трьох синів кореспондент АрміяInform познайомився під час навчань одного з підрозділів територіальної оборони Одещини.
Солдат-стрілець Марина Тодорова вражає не тільки своєю природною красою, а й відмінною військовою підготовкою. Попри те, що її військовий стаж рахується всього місяцем перебування у складі підрозділу ТРО, жінка досить вміло діє під час виконання навчальних завдань. Струнка, підтягнута, вона дуже впевнено поводиться зі штатною зброєю на рубежі вогню. Спостерігаючи за нею, спіймав себе на думці, що військова справа понад усе відповідає її натурі.
У підсумку — результат зі стрільби з автомата виявився у Марини одним з найкращих серед військовослужбовців відділення. Вона влучила в усі мішені та зробила це найшвидше за всіх. Також Марина вдало діяла під час відпрацювання тактичних елементів у складі малих мобільних груп. Спритно пересувалася на місцевості й чітко виконували команди інструктора з прикриття дій групи. Як виявилося, жінка вже місяць проходить вишкіл у складі батальйону територіальної оборони й за цей час набула багато практичних знань і навичок в тактиці, вогневій підготовці, тактичній медицині і мінній безпеці.
З першого погляду зрозуміло — це жінка зі сталевим характером і незламною волею. Як виявилося, така вона і у звичайному житті. Сама без чоловіка виростила й виховала трьох синів (наймолодшому 5 років, а старшому 22), стала успішним підприємцем і мала добрі перспективи та плани на майбутнє. Але все зруйнувала війна. Підступний ворог вдерся в Україну і старший син Максим, який нині проходить службу за контрактом в одному з підрозділів ДШВ, опинився на лінії вогню. Всі думки Марини були тільки про нього. Тривога постійно переслідувала і турбувала жінку. І хоча син у телефонних розмовах запевняв маму, що з ним все гаразд, вона відчувала материнським серцем, як йому важко.
Одного дня вона вирішила, що досить перебувати у стані постійного стресу, треба переходити зі статусу спостерігача за подіями в його учасника. Відправила молодших дітей до матері у село під Одесою, а сама пішла до військкомату. Відмовити жінці було складно, тому що в неї знайшлось багато переконливих аргументів щодо важливості перебування у ЗС України. Невдовзі вона стала солдатом штурмової роти батальйону територіальної оборони. Принципово вибрала посаду не медика, зв’язківця, а саме стрільця.
— Хочу бути там, де зможу завдати ворогові максимальних втрат, покарати цих варварів за все, що вони зробили з нашою країною, помститися за всіх матерів, чиїх дітей вони вбили, — пояснила свій вибір Марина.
Скоро жінка у складі свого підрозділу вирушить на передову. Можна бути впевненим, що свій солдатський обов’язок вона виконуватиме так само відповідально, як і материнський. Загарбники дуже пошкодують за всі ті злочини, які вони вчинили проти народу України.
Фото автора і архівні фото Марини Тодорової
