У Києві суд визнав винним заступника директора приватного коледжу за схему виготовлення фальшивих довідок про навчання в аспірантурі для військовозобов’язаних. Вирок ухвалив Солом’янський районний суд…
Усе частіше з тимчасово захоплених територій України надходить інформація про випадки «паспортизації» людей, що там залишилися, документом із зображенням двоголового півня. Деякі ресурси також пишуть про такі дії щодо людей, насильно вивезених до тимчасово окупованого Криму. Отримати російський паспорт їм пропонували за спрощеною системою.
Агресор намагатиметься створити для людей умови безвиході й, по суті, примусити їх узяти російське громадянство. За повідомленням Постійного представництва України при ООН, загалом тотальна примусова паспортизація, наприклад, в тимчасово окупованому росією Криму, торкнулася 2,5 млн громадян України.
Одна з причин паспортизації за примусом — президентські вибори у березні 2024 року. Підготовка до них уже почалася у кремлі. Мабуть, не дивно, що інформаційні джерела повідомляють про можливу кампанію у них чинного президента путіна. В умовах, коли не важливо, хто голосує, а важливо — хто і як підраховує, «нові громадяни рф» із вдячністю віддадуть голоси «спасителю від бЕндер»… Завдяки ухваленим два роки тому поправкам до конституції, він може балотуватися на самодержця ще й у 2030 році.
Ще у своєму «ящику» росіяни побачать чимало колабораціоністів або артистів, що зі сльозами на очах пригадуватимуть «кривавий київський режим».
Другою причиною примусової паспортизації може бути бажання агресора примусити чоловіків призовного віку встати до лав «денаціоналізаторів» й у такий спосіб боронити свої «визволені» території. Подібні призови вже відбуваються у так званих ДНР і ЛНР, і молоді люди, що не бажають помирати за путінський режим, рятуються, як можуть: переховуються, міняють номери своїх мобільних гаджетів, декому вдається втекти із невизнаних республік.
Паспортизуючи наших громадян, рашисти сподіваються, якщо не інтегрувати «завойовані території» до складу своєї країни, то бодай утягнути їх у зону «руського миру». А відтак вони здійснюватимуть воєнний контроль й подальшу політичну, гуманітарну, економічну й інформаційну окупацію населення…
Військово-політичне керівництво росії геть начхало на норми міжнародного права й не бере до уваги те, що за порушення законів та звичаїв війни відповідно до ст. 438 Кримінального кодексу України є кримінальна відповідальність — від восьми до дванадцяти років позбавлення волі.
Без сумніву, мрії злочинців зробити своїми підданими громадян України, не здійсняться, а самі вони понесуть сурове покарання спочатку на полях битв від наших ЗСУ і далі — у міжнародних і наших судах…
