Однак, сучасний воїн повинен не тільки знати способи точно «доставити» боєприпаси для ураження техніки чи живої сили противника, а й вміти захиститися від ворожих…
Російський агресор продовжує насильницьку «русифікацію» громадян нашої держави, які опинилися на тимчасово окупованих територіях.
Зокрема, за інформацією від керівника Луганської обласної військово-цивільної адміністрації Сергія Гайдая, окупаційні війська рф вивозять українців із Попасної на раніше тимчасово окуповані території, зокрема для подальшої мобілізації чоловіків та навіть жінок до російської армії та їхнього відправлення в зону бойових дій.
Одночасно окупанти здійснюють інформаційне супроводження таких заходів для міжнародної спільноти в традиційному для російської пропаганди варіанті виконання. З цього приводу радник мера Маріуполя Петро Андрющенко повідомив про підготовку дезінформаційної кампанії за участю батьків і дітей, яких росіяни депортували до росії та в Донецьк. У межах зазначеного — «свідчення» батьків, що українські військовослужбовці нібито насильно розлучили їх із дітьми: «Всі вони зроблені шантажем, під примусом та є ще однією цинічною вигадкою російського ІПсО. Звертаємо увагу, що все подібне є прямим зловживанням та ще одним військовим злочином росії. Батьки дітей знаходяться досі в тимчасово окупованому Маріупольському районі, тому не мають можливості протидіяти окупанту в психологічному тиску».
Також продовжується примусове переміщення людей, власне, на територію російської федерації з обмеженням для них можливості виїхати на територію, підконтрольну українській владі. Відповідно, переселенці намагаються знайти будь-який спосіб покинути територію «руського миру», виїхати в будь-яку європейську країну або через їхню територію повернутися в Україну.
З цього приводу ми маємо показовий приклад, оприлюднений журналістами проєкту «Новини Приазов’я», який відповідно реалізується ресурсом «Радіо Свобода». Мова йде про біженку з Маріуполя Світлану Харченко та її сім’ю. Вона разом із дитиною, мамою та кішкою була змушена двічі пройти так звану російську фільтрацію. На щастя, сьогодні вони вже перебувають в безпеці в естонському місті Пилва. Але цьому передувало 20 днів життя у холодному та темному підвалі під обстрілами та звірствами окупантів.
«Кадировці», які обшукували їхній будинок, сказали відверто: «Ми будемо все рівняти із землею. Чому ви тут з дитиною сидите? Ідіть звідси! Ви хочете загинути?»
Жінка бажала евакуюватися на підконтрольну українській владі територію, але це стало неможливим через поліцейський режим окупантів, бої на «Азовсталі» та бомбардування. Тому вони були змушені звернутися в так звану воєнну комендатуру. Нарешті, сім’я виїхала спочатку в Приморське, а потім — в окупований Донецьк.
Там їх чекала перша «фільтрація»: обшук речей, перевірка телефонів та, власне, допит.
Як згадує Світлана Харченко: «Привозять нас у відділ «мвс», «відкатують усі пальці», фотографують. Мою маму дуже сильно пресували. Ми ж як українці платили військовий збір вісім років із зарплати. Відповідно «днрівці» запитували: «Чому ви платили ці гроші? З цих грошей нас обстрілювали. А ви мовчите!»
У Донецьку сім’ю поселили у шкільних класах. Там донька Світлани отруїлася. Спочатку їй поставили крапельницю. Потім матері відверто заявили: «У вас немає грошей — напишіть розписку, що ви відмовляєтесь від лікування під власну відповідальність».
Через 12 днів сім’ю з Донецька автобусом вивезли до росії в астрахань. Після «мандрівки» на 900 кілометрів від Маріуполя, жінки потрапили на «фільтрацію» в фсб на черговий допит.
Там їм довелося слухати речі на кшталт наступних: «Це ж українці вас обстрілювали, ми ж вас врятували, звільнили — вас утискали там. У нас є інформація, що вам роздавали зброю. Ви — партизани, ви сюди приїхали, але насправді ви — українці, як у підпілля сюди приїхали… Ми всіх доб’ємо, усю Україну».
Спільно з іншими українськими біженцями вони місяць прожили в дитячому таборі в яксатово поблизу астрахані. Сім’я Харченко не стала подавати документи на право перебування в росії і через це не отримали грошову допомогу в десять тисяч рублів (приблизно 4300 гривень) на людину. Відповідно, не вдалося розв’язати питання працевлаштування та інші проблеми.
Залишити російську територію сім’ї Світлани допомогли російські волонтери. Зокрема архієпископ Апостольської православної церкви Григорій Міхнов-Вайтенко надіслав їм 17 тисяч рублів (що є еквівалентом у 7300 гривень) на квитки до санкт-петербурга. І вже звідти родину відвезли на кордон з Естонією.
У планах жінки — повернення додому, хоча вона розуміє, що це буде не так просто: «Усе одно в мене душа болить. Всюди добре, але вдома краще. Дуже хочеться повернутися в Маріуполь. Але я не хочу повертатися в Маріуполь, якщо він буде під контролем так званої днр чи росії. Я туди не повернуся. Якщо це буде Україна — я повернуся».
Історія цієї сім’ї дуже показова. Здебільшого місцеві жителі, рятуючись від бойових дій та звірств окупантів, намагаються виїхати на підконтрольну українській владі частину країни або до Європи. Але часто такі можливості обмежені і їм доводитися шукати інші варіанти евакуації — до росії або на територію тимчасово окупованого Донбасу.
Довідково: За інформацією від голови Херсонської обласної військової адміністрації Геннадія Лагути, станом на 9 травня з тимчасово окупованого Херсона виїхали близько 45% жителів, а з Херсонської області — кожен п’ятий житель.
З тимчасово окупованої частини півдня України частина людей прибуває до анексованого Криму, а вже звідти вони намагаються потрапити до держав Європейського Союзу та інших країн. За офіційною інформацією від фсб росії, на тимчасово окупованому півострові станом на 6 травня з півдня України заїхали близько 156 тисяч людей.
У соціальних мережах можна знайти перевізників, які надають «послуги» переїзду з Херсона, Каховки, Бердянська, Мелітополя до інших країн через Крим. Таке «задоволення» коштує близько 550 доларів, тривалість подорожі — два дні без зупинок на ночівлю. Але головною проблемою, з якою стикаються наші біженці в росії, є відсутність грошей на проживання та переїзд далі. Адже росія вже відключена від більшості міжнародних фінансових інструментів. Відповідно, якщо у людини немає готівки у валюті або навіть у гривні, то вона залишається без засобів існування. Є волонтери, які без зайвої публічності допомагають українцям, яких окупанти депортували до рф, придбати квитки й залишити росію.
До речі, українцям, які опинилися в наведеній ситуації, немає підстав боятися відповідальності за такий спосіб перетину державного кордону. З цього приводу Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим надало роз’яснення щодо виїзду з тимчасово окупованого Криму.
За їх інформацією, «на час блокування діяльності контрольних пунктів в’їзду-виїзду не застосовуються адміністративні стягнення за порушення порядку в’їзду на тимчасово окуповану територію України або виїзду з неї, якщо такі порушення настали з підстав гуманітарного характеру».
Правову оцінку зазначених дій в боку агресора оприлюднив виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павліченко, який зазначив, що примусове вивезення українців на територію росії — це воєнний злочин: «Що відбувається з тими, кого вивезли? Тому що вивозять і в Крим — це українська територія, тимчасово окупована, але вивозять і на територію російської федерації, в ростовську область, зокрема, вказували місця, де вони розселяють вивезених з Маріуполя осіб. росія вчиняє такі дії, як, наприклад, ставить відмітки в паспортах українців, що вони не можуть залишити територію рф, тобто фактично обмежує їхнє право на переїзд, на повернення в Україну. Це теж воєнний злочин. Це все належить до категорії воєнних злочинів… Власне, те, що застосовувалося тією ж російською федерацією в тридцяті роки стосовно українського населення, фактично Голодомор — це чистий випадок геноциду, коли фактично було знищено мільйони населення умисно через відповідні дії. Ось це, так би мовити, класичний приклад того, що називається геноцидом у розумінні міжнародного гуманітарного права».
