Півтора року тому він випадково з’явився на порозі їхнього будинку на Донеччині, а сьогодні вже пережив кілька передислокацій, атаки FPV-дронами й став улюбленцем усього…
З самого початку широкомасштабного вторгнення рашистських загарбників в Україну на тимчасово захоплених територіях почили діяти так звані фільтраційні табори. Створені вони путлеристами за аналогією з гітлерівськими таборами для полонених. Туди звозять не тільки тих, хто викликає в окупантів недовіру чи підозру, а й звичайних українських громадян, зокрема жінок та дітей. У деяких з них перебуває понад 20 тисяч українців. Там вони піддаються принизливим допитам, які зазвичай супроводжуються тортурами та катуванням. Якщо виявляється, що людина якось причетна до української армії, волонтерського руху або просто дотримується проукраїнських поглядів — вона автоматично переходить у категорію полоненого і її негайно відправляють у СІЗО чи до виправних колоній на території росії. Наприклад, саме до такої категорії було віднесено священника Одеської єпархії протоієрея Василя Вирозуба. Священника московити спочатку вивезли в окупований Крим, а потім на росію, де заточили у слідчий ізолятор № 2 м. Старий Оскол Бєлгородської області. Священника звинуватили у шпигунстві і піддавали жорстоким тортурам. Нещодавно він був звільнений і перебуває на лікуванні у госпіталі.
Інших українців, які перебувають у фільтраційних таборах, може спіткати не менш жорстока доля. У них відбирають паспорти й насильницьким шляхом перевозять у віддаленні райони ерефії — Сибір чи Далекий схід, де розселяють у найбільш депресивних регіонах. Станом на 9 травня 2022 року 1 млн 185 тисяч громадян України, з яких понад 200 тисяч дітей, були насильно депортовані на росію. У російських фільтраційних таборах українські громадяни отримують довідки про рівень свободи пересування. Перша — про проходження фільтрації. Друга — на право пересування містом, де розташовано фільтраційний табір. Третя — щоб мати можливість виїхати за місто. Ці дискримінаційні принизливі довідки порушують усі міжнародні норми гуманітарного права. Іншими словами, росія поводиться на захопленій території як терорист і злочинець. Окупанти намагаються перетворити українців у людей третього сорту, позбавити їх національної свідомості й можливості жити на своїй землі. У цьому прагненні вони навіть перевершили гітлерівців. Ті принаймні не брали в полон мирних мешканців і не піддавали їх процедурі «фільтрації», а українським жінкам з липня по листопад 1941 року дозволялося забирати своїх чоловіків додому з полону. Російські загарбники не відчувають ніяких докорів сумління за те, що творять. Вони вважають, що Україна і Українська нація не повинні існувати, тому вчиняють злочини, від яких вже здригнувся весь цивілізований світ.
Нині триває міжнародне слідство за фактами військових злочинів російських загарбників на території України. Тільки в місті Буча Київської області, в якій проживало 35 тисяч людей, документально підтверджено факт вбивства понад 420 мирних жителів. Це більше, ніж у колишньому Югославському Вуковарі. Тисячами обчислюється кількість загиблих від авіаційних бомбардувань і артобстрілів у Маріуполі, Харкові, Чернігові, Сумах, Миколаєві та інших містах України.
Українці ніколи не пробачать ці злочини росіянам. Родини загиблих, всі громадяни сподіваються, що Гаазький трибунал у найкоротший термін проведе розслідування і винесе справедливе покарання російським загарбникам і керівникам путлерівського режиму.
