Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Мешканки Оксанівки Ямпільської міської громади Могилів-Подільського району Вінницької області придбали для земляка з сусіднього села прилад нічного бачення. Що цікаво, жіночки з маленького, проте дуже древнього й гордого села назбирали ці кошти… від продажу пиріжків власної випічки! Причому, оксанівські кулінарки кажуть, що не продають пироги, а пригощають ними охочих, і водночас пропонують людям пожертвувати на благу справу.
— Вони відомі майстрині з випікання, — розповідає Мирослава Марченко, голова ГО «Ямпільщина туристична». — Не тільки готують смачне печиво та різноманітні смаколики, а й гарно ярмаркують. Всі зароблені кошти використовують для допомоги нашим захисникам.
Ярмарки на Ямпільщині — це окрема тема. І яскраве місце на них щоразу посідають витвори кулінарного мистецтва ґаздинь з Оксанівки. Варто згадати, що колись місцеві ярмарки були знані не менш від славнозвісного Сорочинського, і упродовж століть по кілька разів на рік збирали багато учасників і мали непоганий оборот. Нещодавно мешканці Оксанівки, а їх у селі залишилося не більше ніж 40 осіб, примудрилися зібрати 75 тисяч гривень на відновлення туристичної інфраструктури села. І це, зважаючи на кількість населення, відбувається у невеличкому населеному пункті, де немає роботи! Тобто, все це зароблено власними руками та спрямованими у правильне русло закликами до громадськості.
З початком широкомасштабної війни селяни, як і в інших регіонах України, взялися за приготування тушонки для захисників, яку, разом із іншими смаколиками, вже неодноразово передавали на передову та в регіони, що найбільше постраждали від бойових дій. Ну і — родзинка, візитівка Оксанівки, пиріжки. Їх тут, напевно, печуть дуже багато, а головне — з якимось, тільки господиням Оксанівки відомим секретом, та з великою любов’ю. Вже цього року ярмарків відбулося кілька, і щоразу кулінарки з Оксанівки частували на них пиріжками, і ось назбирали на коштовний військовий гаджет.
— Нашу випічку смакували воїни у Миколаєві, Києві, Харкові, Сєвєродонецьку, Дніпрі та багатьох інших містах. А сьогодні для нашого земляка Василя з Михайлівки, який знаходиться на передових рубежах країни, придбали прилад нічного бачення. Нехай його очі будуть зіркими, нехай всіх побратимів береже Господь та материнська молитва, — каже Мирослава Марченко.
А ще у цьому прикордонному з Молдовою селі, яке майже тисячу років тому заснували на березі Дністра, дуже хочуть, аби їхня рідна Оксанівка, або ж — Флиминда, як історично називалося село, перша згадка про яке з’явилася 1050 року, залишилася на карті України. Тут напрочуд красива природа, є історичні пам’ятки, яким немає рівних в Україні — як то, до прикладу, наскельні малюнки й написи у рукотворних печерах, що височіють над Дністром. Тож сьогодні мешканці громади роблять ставку на зелений туризм, і у них починає виходити. А авторові цих рядків подумалося: зелений туризм — це, звичайно, чудово, але — чому би не поїхати сюди переселенцям, які знайшли на Вінниччині притулок, тікаючи від жахів війни? Адже таких до Вінницької області приїхало близько 165 тисяч! Це сьогодні у мальовничій Оксанівці немає зв’язку й інтернету, адже залишилося тут кількадесят мешканців, але, коли до закинутих будинків приїдуть нові мешканці й громада зростатиме, з’являться і всі блага сучасної цивілізації. А відтак вгору піде і зелений туризм, і фермерські справи, адже це — райський куточок, південь з усіма властивими йому візитками — виноградниками, фруктами, сонячними днями тощо. Аби знайшовся хтось, хто спрямує це питання у потрібне русло! Ну, а поки що оксанівські жіночки радіють коштовному придбанню, передають його Василю на передову й міркують, на що збирати далі, адже війна триває, і роботи попереду ще багато.
