Саме офіцери планують операції, приймають рішення в критичних ситуаціях, відповідають за особовий склад і ведуть підрозділи до виконання бойових завдань. Саме таких офіцерів готує…
Після розпаду СРСР у свідомості громадян на пострадянському просторі найголовнішою позитивною подією, яка від нього залишилася, була Перемога у так званій «Великій Вітчизняній війні».
На тлі «геополітичної катастрофи та розпаду імперії саме ця подія уособлювала у собі всі ті цінності, якими завжди пишалися в СРСР: «ми врятували Європу від фашизму», «перемогли противника, перед яким не встояла жодна з найрозвиненіших, найбагатших і цивілізованих країн Європи». Наразі цей міф продовжує залишатися символом минулої величі держави, засобом патріотичної мобілізації та колективної солідарності із сучасною владою, як це й було за часів СРСР. Саме це сприяло перетворенню росії на нову агресивну імперію – «щоб усі боялися»!
Для росії це насамперед відзначення Перемоги над гітлерівською Німеччиною, а ділити лаври переможців вона не бажає ні з ким. Це головне свято країни, а його символи – радянська червона зірка (емблема комунізму та Червоної армії) і георгіївська стрічка. Остання об’єднує в собі символіку царської та радянської імперій, а кремлівські лідери просувають її на пострадянському просторі як один із символів «руського мира».
У сучасній кремлівській політиці Перемога у війні з нацизмом лишається ключовим міфом та основою для творення нової російської ідентичності. Вона подається як винятково позитивна, героїчно-патріотична та «звитяжна» історія. У ній нема місця поразкам та згадкам про злочини, вчинені радянським керівництвом проти свого та інших народів. Це унеможливлює пояснення причин і ходу війни, аналіз дій сталінського керівництва, природи тоталітарного режиму, який був безпосереднім винуватцем підготовки і розв’язання Другої світової війни та несе за це свою частку відповідальності. Але, крім тріумфу сталінської імперії, цей міф має свій зворотній, тіньовий бік. За фанфарами перемоги продовжують ховатися ганебні злочинні речі, здатні його підірвати.
До сьогодні сучасна російська пропаганда намагалася нав’язати світу думку, що вона знов захищає Європу тепер вже від «українського фашизму» (хоча для внутрішнього споживача мова йде про боротьбу з США та НАТО за «братів українців» як частку «руського мира»).
Тож не випадково, що міф про перемогу над нацизмом опинився на вістрі війни розбіжностей (ідентичності та моральних, політичних і культурних цінностей) між Україною і росією, а згодом потрапив в осереддя конфліктів – спочатку протистояння на Майдані у Києві, а згодом гібридної війни, яка триває вже 9 рік.
Слід зазначити, що останні дії російських військових під час так званої спеціальної військової операції в Україні звели нанівець усі зусилля кремлівської пропаганди щодо жахів «українського фашизму». Після звільнення українських міст та містечок від «руського мира» увесь світ побачив справжнє обличчя путінських «освободителей».
