Серед причин популярності бригади серед військовослужбовців — довіра до командира частини Кирила Вереса, високі результати на полі бою та позитивні…
На перший погляд, це звичайний військовий шолом, який використовують підрозділи спеціального призначення. Принаймні він має такий вигляд на знімках чи у вітрині магазину. Та варто взяти його до рук — і стає зрозуміло, що це звичайна іграшка.
— Цей «шолом» якісь люди намагались продати дружині військовослужбовця аж за 250 євро, — з обуренням наголосила координаторка волонтерської групи Тетяна Пилипець. — Під час продажу вони позиціонували цей товар як справжній захисний шолом. Ба більше, навіть давали знижку від 400 євро! Добре, що людина звернулася до нас і не дала себе обдурити.
За словами волонтерки, останнім часом почастішали спроби шахраїв продати людям неякісну військову амуніцію під виглядом справжніх обладунків.
— Попри вісім років війни, велика частина українців так ніколи й не стикалась ні з чим, що могло бути пов’язане з армією, — продовжила волонтерка. — Тому під виглядом справжньої амуніції їм пропонують купити товари для страйкболу чи інших воєнізованих ігор. Та одна річ гра, а зовсім інша — справжня війна.
Окрім цього, на ринку військового спорядження з’явилося чимало «приватників», які самотужки виготовляють бронежилети, системи носіння зброї та боєприпасів тощо. Часто ці вироби не витримують жодної критики й не дають ніякого захисту. Адже принцип, скажімо, для бронежилета «чим важчий, тим кращий» діє не завжди.
— На сертифікованих виробах завжди є спеціальна бирка виробника, — наголошує Тетяна. — Раджу її уважно читати перед тим, як віддавати комусь гроші.
Також Тетяна Пилипець наголошує, що купувати амуніцію краще таки у перевірених виробників, нехай навіть і за трішки більші гроші. АрміяInform приєднується до порад волонтерки й закликає вас, шановні читачі, перед тим, як витрачати кошти на військові потреби, уважно придивіться до власної штатної амуніції, яку видає держава. Адже не завжди куплене в магазині є кращим, ніж видане на військовому складі.
