Про це свідчать численні відео, якими у соцмережах діляться самі росіяни. Сухопутний «коридор смерті» У результаті систематичних ударів українських безпілотників…
АрміяInform продовжує серію публікацій про українців, які з 24 лютого приєднались до Сил оборони і продовжують захищати нашу землю.
Цього разу кореспондент АрміяInform мав можливість поспілкуватись із Сергієм Мартинюком — українським письменником та журналістом. З 2015 року він живе в Ірпені. Після початку широкомасштабного вторгнення в боях за рідне місто двічі був контужений.
Сергій наголошує, що сьогодні він не письменник, а солдат.
«У оборонців Ірпеня не було розгубленості в погляді. Вони знали, куди йшли»
— Я прибічник думки, що російсько-українська війна триває від 1654 року, коли Богдан Хмельницький заключив Переяславську угоду. Це триває 368 років… 24 лютого по телебаченню я почув про широкомасштабне вторгнення і одразу приєднався до місцевих сил оборони. Активно ми співпрацювали з одним із батальйонів київської бригади Сил територіальної оборони ЗСУ та підрозділом однієї з десантно-штурмових бригад Збройних Сил. Перший штаб нашого місцевого формування був в Ірпінському будинку письменників, — згадує Сергій Мартинюк.
Оборонець Ірпеня має досвід військової служби — колись обіймав посаду командира артилерійської батареї.
— Коли записували всіх охочих доєднатися до Ірпінського добровольчого формування, то моя молодша донька та дружина записались туди.
Сергій вважає, що Ірпінь вистояв тому, що люди, які приходили до місцевого добровольчого формування, не мали страху.
— У них не було розгубленості в погляді. Вони знали, куди йшли. Знали, що їм треба захищати — бо тут живуть їхні діти, їхні родини, бо тут їхня робота, їхня земля. Це були звичайні люди. Але вони піднялися 24 лютого і сказали: ні, так не буде… Ми всі чудово розуміли, якщо впаде Ірпінь — впаде Київ.
«Наш Майдан змінив не тільки Україну»
Мартинюк розповідає, що в перші дні після широкомасштабного вторгнення для оборонців Ірпеня не було ще достатньої кількості зброї:
— Я сказав у штабі, що в мене є своя — мисливська. Відповіли: «Бери». У мене було шість патронів, заряджених на качку. Навіть картечі чи куль не було. Коли прийшов з мисливською зброєю, то хлопці на мене подивились і міський голова Ірпеня Олександр Маркушин, пам’ятаю, сказав: «Ну, якщо письменник з мисливською зброєю з нами, тоді ми точно переможемо». Відтоді в мене позивний «Письменник». Перші дні на позиціях я перебував з тією зброєю, потім вже отримав АК.
…Сергій Мартинюк вважає, що ще у 2014 році Україна почала суттєво змінюватись.
— І тоді ж наш Майдан змінив світ. За кордоном почали говорити про нас. Що ми не є придатком росії. І нині, під час цієї війни, ми змінюємо геополітичне становище у світі. Всім доводимо, що ми є державою і що з нами треба рахуватись, — переконаний оборонець Ірпеня.
