Країна-агресорка тривалий час намагалася насаджувати нам свою культуру та мову… Навесні 2022 року у відомого українського музиканта, телеведучого та військовослужбовця Миколая Сєрги народилася…
«Ловіть злодія!» найголосніше кричить сам злодій», – ця приказка яскраво уособлює спосіб ведення нашим ворогом інформаційних війн. Бувши талановитими послідовниками Пауля Йозефа Геббельса, котрий наголошував: «Ми добиваємося не правди, а ефекту», російські пропагандисти на чорне кажуть біле, на біле – чорне.
Серед їхніх брехливих тверджень: «Хто её (Україну. – Авт.) создал-то? – Ленин Владимир Ильич, когда создавал Советский Союз», «россияне и украинцы – один народ» (путін); «украинцы – это наш народ, это, дон, – наша территория» (Кадиров); «русский язык полностью запрещен на Украине» (Жиріновський); «украинцы с цветами встретят нашу армию» (Скабєєва), «большинство встречает нас как освободителей, искренне благодарит за то, что мы их спасаем от жизни под руководством фашистов» (Пасечник)…
Навіть причиною свого широкомасштабного вторгнення на територію України рашисти назвали якихось міфічних «нацистів», котрі 8 років поспіль бомбили Донбас і вбивали його жителів… хоч світлин зруйнованого вщент Донецька – годі знайти…
Уже нікого не дивує, що порушуючи закони ведення війни, армія агресора згодом перекидає провину на Україну. Прикладів цьому чимало… Очевидні звірства своїх терористичних військ у Бучі заступник голови ради безпеки рф дмитро медведєв і спікер держдуми в’ячеслав володін назвали постановкою української влади для західного глядача.
Часто-густо пропагандисти рашистського режиму наперед звинувачують нас у тому, що планують самі незабаром зробити, або спростовують вже заплановані у путінському бункері агресивні наміри й плани.
20 лютого у телепрограмі «москва. кремль. путін» прессекретар президента рф Дмитро Пєсков переконує, що росії «немає сенсу на когось нападати» й каже, що дії Заходу, який щодня оголошує дату можливого вторгнення росії в Україну, «мають провокаційний характер і ведуть до нагнітання напруженості». А вже через 4 дні рано-вранці ракетних ударів зазнали Київ та ще десятки міст нашої країни, а її кордони перетнули танкові колони агресора.
Після цього трагічного ранку не було жодного дня, коли б озброєна орда не чинила воєнні злочини, супроводжуючи їх фейками й відвертою брехнею. Світ здригнувся, коли злочинці розбомбили пологовий будинок і лікарню в Маріуполі й згодом заявили, що пологовий будинок давно не працював, що там була база військових, а фото і відео руйнувань взагалі постановочні.
Мабуть, тому – усякий раз, коли росія каже про якісь можливі провокації «бандерівського режиму», світ очікує провокацій саме від неї…
З огляду на події Першої світової війни хімічну зброю заборонили
Про хімічну зброю знали ще у далекому минулому. Стріли, змочені отрутами, отруєна вода у колодязях ворога, збирання рослинних, тваринних і мінеральних отрут, виготовлення «смердючих» бомб – усе це було в нашій історії.
Історик Володимир Лук’янюк у своїй статті «Перша газова атака» стверджує, що у Китаї тисячу років до н.е. знали, як проти ворога використовувати сполуки миш’яку, а «димом від суміші смоли й сірки спартанці труїли афінян в часи Пелопонесських війн». З токсичними димами зіткнувся Олександр Македонський, воюючи в басейні Інду…
Перші повідомлення про застосування димів, що утворюються при спалюванні коноплі та опіуму для «одурманювання» та виведення з ладу супротивника при облозі фортець, належать до першого сторіччя нашої ери. Гранати та снаряди, «начинені» алкалоїдами беладони, застосовувалися французькими військами під час облоги німецького міста Гронінгена (1672 р.)
Автор історичного дослідження пише, що запалювальні снаряди, начинені беладоною у середні віки «набули такого поширення, що 27 серпня 1675 року у Страсбурзі Франція і Священна Римська імперія уклали угоду про їхню заборону». Вона вважається першим міжнародним договором щодо хімічної зброї.
Гаазькі конвенції 1899 і 1907 років серед одних із військових злочинів визначили використання «снарядів, які мають єдиним своїм призначенням розповсюдження задушливих чи шкідливих газів».
Уперше у великих масштабах бойові хімічні речовини застосували під час Першої світової війни. 22 квітня 1915 року біля бельгійського міста Іпр бійці Антанти пережили німецьку газову атаку. Коли вітер подув у потрібному напрямку, німецькі війська випустили із 6 тис. сталевих балонів у бік ворога 168 тонн хлорного газу. Люди з криками бігали по окопах, падали та билися в судомах, ловлячи повітря перекошеними ротами. Через годину, коли хмара розвіялася, німецький піхотний батальйон зайняв траншеї супротивника, засіяні посірілими трупами, без жодного пострілу.
Історики стверджують, що тоді загинуло до 5 тис. солдатів і ще 10 тис. отруїлися. Через два роки в цьому ж районі німецька армія застосувала уже інший газ – гірчичний, котрий дістав назву по місцю боїв – іприт.
Загалом за роки війни 1,2 млн військових постраждало й понад 90 тис. загинуло від отруйних газів. Їхня дія настільки нажахала уряди країн у стані війни, що було ухвалено низку законів, спрямованих на недопущення застосування хімічної зброї.
І хоча за Женевським протоколом 1925 року її заборонили, ніхто не сумнівався, що наступна світова війна буде газовим апокаліпсисом.
Під час Другої італо-ефіопської війни (1935-1936 рр.) за наказом Беніто Муссоліні газ іприт застосовувався в Ефіопії. Італійські військові заявляли, що ця речовина не є летальною, проте за весь час конфлікту від отруйних речовин загинули близько 100 тис. людей.
3 грудня 1936 року в лабораторії найбільшого виробника хімічної продукції у нацистській Німеччині «І. Г. Фарбен» у Леверкузені було створено новий, куди більш смертоносний, газ «табун», перший із сімейства нервово-паралітичних газів. А через два роки там були синтезовані зарин і зоман. Вони були в мільйони разів отрутнішими за іприт й неминуче викликали смерть, навіть якщо потрапляли на шкіру у вигляді найдрібнішої краплі.
У Другій світовій війни хімічна зброя майже не використовувалася, адже сторони конфлікту побоювалися подібних дій у відповідь. Адольф Гітлер не зробив гази зброєю Третього Рейху, бо мав сумний досвід – 15 жовтня 1918 під Ла Монтень внаслідок вибуху хімічного снаряда з іпритом дістав ураження очей й, навіть, на деякий час втратив зір і голос.
Однак фашисти масово знищували людей у концентраційних таборах. Від пестициду на основі синильної кислоти під назвою «Циклон-Б» у вересні 1941 року в Освенцимі загинуло 600 радянських військовополонених та 250 поляків. Згодом, цією отрутою в нацистських концтаборах вбили сотні тисяч людей.
Після закінчення Другої світової та появи ядерної зброї «хімія» перестала здаватися зброєю апокаліпсису. Але випадки застосування хімічної зброї завжди викликали бурхливу реакцію світової спільноти й суворо засуджувалися. У порушенні Женевської конвенції звинувачували Єгипет, війська якого з 1963 по 1967 рік труїли хлорацетофеноном, іпритом, фосгеном і деякими нервово-паралітичними речовинами прибічників єменського імама; Ірак, що вбив у 1988 році цивільних жителів міста Халабджа й вояків армії Ірану під час війни із ним (1980-1988 рр.)
13 січня 1993 року у Парижі була підписана Конвенція про заборону розробки, виробництва, накопичення, застосування хімічної зброї та про її знищення. Кожна держава-учасниця зобов’язалася не виготовляти та не застосовувати хімічну зброю, ліквідувати потужності з її виробництва та знищити усі її запаси. Вона вступила в дію 29 квітня 1997 року.
20 березня 1995 року члени секти «Аум Сінріке» розпорошили нервово-паралітичний хімікат зарин у токійському метро. Внаслідок атаки 13 людей загинули, ще 6 тис. постраждали.
росія має тривалий і добре задокументований досвід використання хімічної зброї
Чи виконує підписані нею угоди російська федерація? Не всі у це вірять…
27 вересня 2017 року рф офіційно повідомила про повне знищення своєї хімічної зброї. Після розпаду СРСР у спадок росії дісталися найбільші у світі запаси хімічної зброї, які обчислювалися близько 40 тис. тонн. Серед отруйних речовин у неї були іприт, зоман, люїзит, зарин і V-газ, а також нервово-паралітична речовина під назвою «Новачок».
9 березня 2022 року прессекретарка Білого дому Дженніфер Рене Псакі заявила, що існує «тривалий і добре задокументований досвід використання хімічної зброї» росії, а також її модель «звинувачення Заходу в тих самих порушеннях, які здійснює сама росія».
За даними слідчих органів, активістів групи Bellingcat, видань The Insider та Der Spiegel, журналістів-розслідувачів RFE/RL:
- 4 серпня 1995 року. Одним із перших «Новічком» у москві був убитий російський підприємець, банкір Іван Ківеліді. Отрутою була змащена слухавка його телефона.
- 1 листопада 2006 року колишнього співробітника ФСБ Олександра Литвиненка, що виступав із критикою російської влади та путіна у Великій Британії отруїли важкою радіоактивною речовиною Полоній-210.
- 28 квітня 2015 року. Отруєний болгарський бізнесмен, виробник зброї Емільян Гебрєв. Слідство вважає, що невстановленою отрутою змастили ручку дверцят його автомобіля. Коли Гебреву стало краще, 28 травня 2015 року було здійснено повторний замах на його життя. У 2019 році підозру оголошено трьом офіцерам ГРУ: Денису Сергєєву, Сергію Лютенку та Єгору Гордієнку.
- 4 березня 2018 року. Замах на вбивство колишнього російського офіцера ГРУ Сергія Скрипаля здійснено із використанням «Новачка». Слідчі підозрюють двох співробітників ГРУ, що були у Великій Британії, ймовірно, під вигаданими іменами Олександра Петрова та Руслана Боширова.
- 20 серпня 2020 року. Федеральна служба безпеки росії використала хімічну зброю «Новічок» у спробі отруїти лідера опозиції Олексія Навального.
російський хімічний слід у Сирії
За даними німецького аналітичного центру – Інституту глобальної публічної політики (GPPi), росія надавала хімічну зброю режиму Башара Асада в Сирії, там вона використовувалася понад 300 разів.
Перше звинувачення сирійського режиму щодо застосування ним хімічної зброї пролунало 23 грудня 2012 року, коли у місті Хомс семеро людей загинули від «отруйного газу».
19 березня 2013 року – ймовірні атаки з використанням хімічної зброї у двох головних містах Сирії, районі Хан аль-Ассель в Алеппо та передмісті Дамаска Аль-Атебе. Тоді 25 людей загинули, десятки дістали поранення. Режим Асада стверджував, що хімічну зброю використала саме сирійська опозиція.
Уночі 21 серпня 2013 року згідно з даними розслідування ООН по контрольованих опозицією житлових районах Гути було випущено кілька ракет з боєголовками, що містили загалом близько 350 літрів зарину. Різні джерела твердять, що тоді загинуло від 281 до 1729 осіб, значна кількість загиблих – діти. Хто вчинив цей злочин, досі не відомо – сирійська влада та опозиція звинувачують одне одного. Утім, за даними міжнародної організації Human Rights Watch, в атаці були залучені ракети М-14 класу «земля-земля», які були в арсеналі росії.
На початку 2016 року сирійсько-американське медичне товариство оприлюднило доповідь, в якій було описано 161 атаку із застосуванням хімічної зброї від початку війни й до кінця 2015 року. Організація також мала інформацію про ще 133 хімічні атаки, стосовно яких забракло переконливих доказів щодо сторони їхнього використання.
Боєприпаси із зарином, найімовірніше, використовували у квітні 2017 року при повітряному ударі на місто Хан-Шейхун (провінція Ідліб). Тоді загинуло близько 100 людей, понад 20 з яких діти, та ще 300 отримали отруєння різного ступеня.
7 квітня 2018 року – можливе застосування хімічної зброї в місті Дума поблизу Дамаска. За деякими повідомленнями, внаслідок атаки загинуло щонайменше 70 жителів. 10 квітня москва заблокувала резолюцію про розслідування цієї хімічної атаки, заявивши, що США дезінформують міжнародну спільноту повідомленнями про неї.
13 квітня 2018 року, представник міністерства оборони росії генерал Ігор Конашенков, відомий нам своїми коментарями про хід так званої «спеціальної військової операції» в Україні, звинуватив Велику Британію у зйомках постановочного ролика.
У 2018 році держсекретар США Рекс Тіллерсон підкреслив, що саме росія несе відповідальність за загибель людей у Східній Гуті та безлічі інших місць у Сирії, які стали жертвами хімічної зброї.
Улітку 2018 року в незалежній міжнародній організації із заборони хімічної зброї (OPCW) створили технічну Групу з розслідування та ідентифікації та наділили її повноваженнями встановлювати винних у хіматаках у Сирії. Проєкт рішення ініціювали Велика Британія і ще 30 держав. росія проголосувала проти…
Загроза застосування росією хімічної зброї – реальна
The Guardian із посиланням на свої джерела повідомляла: Велика Британія побоюється, що росія може сфабрикувати привід для застосування хімічної зброї у війні проти України. Прессекретар Білого дому Дженніфер Псакі також підтвердила цю інформацію.
Міністр закордонних справ Британії Ліз Трасс нагадала про дані розвідки своєї країни щодо високої ймовірності застосування російською армією хімічної зброї. Президент США Джо Байден назвав «реальною загрозою» застосування росією хімічної зброї в Україні.
9 березня Конашенков повідомив, що до Харківської області завезено близько 80 тонн аміаку і що це може свідчити про підготовку провокації.
10 березня Служба безпеки України розмістила на своєму Telegram-каналі інформацію, що «російські окупанти серйозно розглядають можливість підірвати склади аміаку на Харківщині, аби звинуватити у цьому ЗСУ». А вже 5 і 9 квітня через місяць росіяни обстріляли на Луганщині промислову зону, в результаті якого двічі були пошкоджені чотиритонні цистерни з азотною кислотою.
«Знову хімічна атака!! Біля Рубіжного орки знову влучили у цистерну з азотною кислотою Не виходьте з укриття!» – закликав тоді земляків голова Луганської ОВА Сергій Гайдай. – Якщо Ви у приміщенні – закрийте двері та вікна! Підготуйте захисні маски для обличчя, які змочені содовим розчином».
Утім, використовувати їх рубіжчанам не довелося – вітер відніс хмари отруйної пари на позиції ворога під Кудряшівкою та Варварівкою.
11 квітня військовики «Азову» кажуть, що російська армія, за допомогою безпілотного літального апарата розпорошила невстановлену отруйну речовину в Маріуполі. Командир полку Андрій Білецький у відеозверненні повідомив про «чітко виражені ознаки отруєння хімічними речовинами», про те що постраждалі задихалися й втрачали рівновагу…
А вже 13 квітня за інформацією американської телерадіоорганізації «Голос Америки» «російське посольство в Єгипті опублікувало у Твіттері відео, на якому сільськогосподарські безпілотники видаються за військові апарати, які нібито розпорошують отруйні речовини». Вони, буцімто, використовуються українськими військами для розпилення отруйних хімікатів на російських військовослужбовців та мирних українців.
Головне управління розвідки МО України повідомило, що росія може застосувати хімічну зброю проти цивільних і військових, які перебувають на території заводу Азовсталь в Маріуполі. Не виключено – зробить це задля уникнення втрат серед військовослужбовців ЗС рф та «викурювання» українських захисників і мирного населення з приміщень підприємства.
Що таке хімічна зброя і як вона діє?
Хімічна зброя – це будь-які боєприпаси, які містять токсини або хімічні речовини, що атакують організм людини. Цю зброю називають «ядерною бомбою для бідних», адже в епіцентрі підриву боєприпасу концентрації бойовими отруйними речовинами (БОР) настільки значні, що викликають майже миттєву смерть. Чимдалі від епіцентру, концентрація зменшується… Існують різні категорії хімічної зброї:
- задушливі отруйні речовини, такі як хлор і фосген, атакують легені та дихальну систему;
- шкірнонаривні отруйні речовини, такі як іприт, який обпікає шкіру та засліплює людей;
- нервово-паралітичні речовини, які перешкоджають передачі повідомлень мозку до м’язів тіла. Невелика їхня крапля може бути смертельною;
- отруйні речовини психо-хімічної дії викликають тимчасову недієздатність. Деякі з цих агентів мають специфічний запах. Деякі – не мають жодного запаху чи кольору;
- кров’яні або загально отруйні агенти впливають на організм, всмоктуючись в кров. Прикладом може бути газ ціанід.
«Доставляти» хімічні агенти можна різними шляхами: літаками, дронами, артилерією, ракетами, людськими ресурсами.
Пам’ятайте, що погода має суттєве значення при хімічній атаці: «практично всі сучасні БОР – це леткі рідини. Тож, чим тепліша погода, тим швидше випаровується речовина і стає небезпечнішою, адже її концентрація в повітрі збільшується.
Ось найбільш розповсюджені речовини, які використовуються під час хімічних атак.
- Зарин – це нервово-паралітична речовина, не має вираженого запаху чи кольору. Зарин важчий за повітря. Тому буде парувати на низинах, і умовно в підвалі небезпека вища. Ознаки його дії: соплі, сльозотеча, звужені зіниці, біль в очах і порушення зору, сильне слиновиділення та пітливість, кашель, відчуття скованості в грудях, пришвидшене дихання, діарея, нудота, посилене сечовиділення, сплутаність свідомості, запаморочення, слабкість, головний біль… Якщо людина зазнала високих доз зарину, це може спричинити: втрату свідомості, конвульсії, параліч, зупинку дихання.
У разі появи симптомів отруєння зарином треба одразу ввести підшкірно або внутрішньом’язово розчини атропіну, афіну чи будаксиму. Введений не пізніше ніж за 10 хвилин після ураження засіб здатен нейтралізувати летальну дозу. За потреби можна провести штучне дихання. Якщо отруєння сталося через рот, необхідно терміново промити шлунок. Для цього використовують слабкий лужний розчин і дають випити активоване вугілля….
- Зоман – дуже токсична рідина без кольору, має легкий фруктовий запах. Це рідина без кольору, яка є дуже токсичною. Хімічна речовина Зоман втричі токсичніша за Зарин. Але симптоми отруєння в них дуже схожі. У високих концентраціях призводить до смерті.
- Іприт – шкірнонаривна речовина. Він швидко проникає в текстиль, папір, будматеріали, гуму. Також можна отруїтися при контакті шкіри з ураженим предметом. Проявляється приблизно через 2 години після отруєння. Але якщо надворі спекотна погода, а шкіра волога, симптоми з’являються за лічені хвилини. Перші ознаки: почервоніння шкіри, свербіж, печіння, сухість шкіри, відчуття утягнутості, тепло. Через 16-30 годин на тілі з’являються дрібні бульбашки, які потім з’єднуються в одну, наповнену жовтою рідиною. За високої концентрації іприту смерть настає через 2-5 хвилин після отруєння. Для обробки шкіри (усунення незначних крапель іприту), одягу або предметів, що стикалися з іпритом, можуть застосовуватися окисники та агенти хлорування (гіпохлорити, хлорне вапно, хлороаміди).
- VX – нервово-паралітична масляниста речовина бурштинового кольору, яка не має ні запаху, ні смаку. Вважається однією з найбільш отруйних з усіх хімічних речовин, які застосовуються в бойових діях. VX найчастіше використовується у вигляді аерозолю, яким заражаються приземні шари. В цьому випадку вона розповсюджується вітром. Відбувається зараження військової техніки, предметів довкілля, озброєння. Ознаки отруєння: звужуються зіниці, підвищуються слиновиділення та пітливість, з’являються судоми, параліч, спазми. У разі потрапляння в організм через 10-15 хвилин наступає смерть.
- Люїзит – темно-коричнева рідина зі шкірно-наривною дією та високою стійкістю, має дратівливий запах. Подразнює насамперед органи дихання та слизову оболонку. Перші ознаки ураження проявляються вже за п’ять хвилин після отруєння. Легка форма отруєння проходить через кілька днів. Важка форма отруєння – головний біль, спазми в районі грудей, задишка, блювання, загальна слабкість, втрата голосу, при потраплянні в очі – втрата зору на 7-10 днів.
Що робити, якщо ворог застосує хімічну зброю
- Не нехтуйте попередженнями про повітряні тривоги. Про хімічну загрозу повідомляють чергуванням довгого і короткого звуку сирени.
- Ховайтеся не у пристосованих, а у штатних бомбосховищах, обладнаних колективними системами фільтрації та протигазами. Альтернативою може бути метро.
- Якщо ви не встигаєте дістатися штатних бомбосховищ – ховайтеся у власних квартирах, закрийте усі вікна та двері, вентиляційні отвори, димарі, не допускайте протягів. Вимкніть побутові прилади та газ.
- Завжди майте у квартирі запаси їжі, питної води й ліків, засоби гігієни, змінний одяг.
- Якщо хімічна тривога заскочила на вас на відкритій місцевості, спробуйте негайно знайти прихисток у найближчому приміщенні або в автомобілі з піднятими вікнами.
- Не треба принюхуватися до запахів, чим більше вдихів отруйного повітря ви зробите, тим більше шансів отримати тяжкі отруєння.
- У разі найменшого ураження зверніться до знайомого лікаря, працівника ДСНС або правоохоронця.
- Не виходьте на вулицю одразу після атаки хімічною зброєю.
- Якщо атака сталася в приміщенні, то необхідно якомога швидше вибратись на свіже повітря.
- Якщо ви зазнали дії газу – якомога швидше позбудьтесь одягу: він продовжує виділяти пари й становить небезпеку.
- Не забувайте дотримуватися порад ДСНС по телебаченню, радіо або інших інформаційних каналів, попередьте всіх близьких і знайомих про небезпеку.
