Проте реальність значно масштабніша. Сьогодні цей навчальний заклад є інтелектуальним центром оборони, що готує фахівців, без яких неможлива сучасна війна. Офіцери бойового…
Олександр Надєєв наприкінці лютого дуже хотів потрапити на передову, сподівався захищати Батьківщину із холодноярівцями — 93-ю бригадою, яка стала для нього рідною. Проте до строю чоловік став у складі Сил територіальної оборони ЗСУ в одному з містечок Донецької області. Нині виконує обов’язки в оперативній групі, патрулюючи населені пункти та контролюючи порядок у визначеному районі.
— Я на Донеччині народився, виріс, вивчився, понад 20 років працював на шахті гірничим монтажником, заробив тут пенсію. Усе, що я маю, мені дала моя Україна. І я захищатиму її до останнього подиху, — говорить чоловік.
Військові навички Олександр має неабиякі: упродовж п’яти років — з 2015-го по 2020-й захищав Україну разом із побратимами з окремої механізованої бригади. Піски, Опитне, Водяне, Красногорівка, шахта «Бутівка», Бахмутка, Авдіївка… Багато українських сіл та містечок назавжди закарбовані в пам’яті бійця. Пригадує, що було багато і сумного, і веселого, і цікавого… Ось тільки розповідати про це чоловік поки не має бажання.
А ще Олександр неймовірно гордий тим, що служить у Збройних Силах України. Розповідає, що має досвід строкової служби в радянській армії, тож має з чим порівнювати.
— Українська армія нині гарно підготовлена, має сучасне оснащення та озброєння. Мотивація на захист держави в нас — на найвищому рівні. А росіяни… Вони вороги. Я їх ненавиджу настільки сильно, що навіть слів не маю, аби висловити потужність цієї ненависті. Після Бучі, Ірпеня, Краматорська, Маріуполя та інших наших міст та містечок я навіть не знаю, як їх можна назвати. Для мене не існує такої країни, як російська федерація.
Водночас воїн ні на мить не сумнівається в нашій Перемозі, адже українці виконують святу справу — захищають рідну землю.
— У будь-якому випадку ми переможемо, стояти будемо до кінця, і Перемога однозначно буде за нами, — упевнений Олександр. — Ми боронимо нашу рідну країну: захищаємо Донеччину, Луганщину, Вінниччину, Дніпропетровщину — усі регіони, це все Україна. Так було, є і завжди так буде. Я бороню Батьківщину, і так має чинити кожен українець. Кожна людина має виконувати обов’язок щодо захисту держави на тому місці, де вона може: чи зі зброєю в руках, чи допомагаючи Збройним Силам.
Фото Олександр Даманський
