Саме цей бомбардувальник є носієм ракет типу Х-22, якими країна 404 постійно обстрілює Україну. Традиційно, АрміяInform дізналася, як на болотах…
Московити який рік поспіль теревенять про «велику перемогу над фашистською Німеччиною» й «вирішальну роль у цій перемозі великого російського народу». Не сперечатимемось із пропагандистами «русского міра» на кшталт кісельова, скабєєвої — вони того не варті. А нагадаємо, що кремлівський фюрер своїми діями копіює німецького фюрера Адольфа Гітлера.
Якщо, наприклад, порівняти виступ останнього перед нападом на Польщу у вересні 1939 року і виступ путіна за кілька днів до початку в Україні «спецоперації», то переконаємося у цьому.
Гітлер, зокрема, тоді заявив, що він «намагався досягти позитивних змін виключно мирним шляхом, але іншого, окрім військового, у нього не залишилося».
Путін: «Ми наполегливо й терпляче намагалися домовитися з провідними країнами НАТО. Ми нікому й нічого не збираємося нав’язувати силою», маючи на увазі наміри України вступити до Північноатлантичного блоку. Що ж, і у нього, як бачимо, іншого шляху, окрім розв’язання війни та стирання з лиця землі українських міст і сіл, теж «не залишилося».
Умінню путіна та його вірних сатрапів брехати й лицемірити позаздрив би й сам Геббельс. Адже господар кремля заявив перед вторгненням його орди на нашу землю, що «до наших планів не входить окупація українських територій. Мета спецоперації — захист людей, які протягом 8 років піддаються знущанням, геноциду з боку київського режиму». Німецький фюрер, як відомо, теж «захищав німецьке населення від переслідувань», стверджуючи, що «Гданськ був і є німецьким містом». Ну а Україна, за словами путіна, «не просто сусідня країна, а невіддільна частина російської історії, культури й духовного простору».
Втім, Гітлер, Геббельс вчилися майстерності маніпулювати фактами, брехати у радянських вождів. Або ж «обмінювалися досвідом». Так, 17 вересня 1939 року Радянський Союз вступив у Другу світову війну фактично на боці гітлерівської Німеччини, почавши «визвольний похід», спрямований, як писала тоді радянська преса, «на порятунок життя й майна західних українців і західних білорусів». Сьогоднішні російські пропагандисти теж називають вторгнення російської армії в Україну «визвольним походом, який покликаний звільнити братів-українців від бандерівців». До речі, 14 вересня 1939 року тодішній головний ідеолог кремля Жданов зі сторінок головного рупора компартії газети «Правда» стверджував, що «треті держави намагаються отримати користь зі становища, що склалося, і СРСР вважає своїм обов’язком втрутитися для захисту своїх інтересів». Те ж саме чуємо й сьогодні від путіна, який переконаний, що в разі невтручання «під Харковом були б американські крилаті ракети, що становили б неабияку загрозу для росії».
Подібними «аргументами» радянська імперія виправдовувала всі свої «визвольні» війни, які вела за тридев’ять земель. Пам’ятаю, на початку 80-х років минулого століття своє вторгнення в Афганістан вона виправдовувала тим, «не сьогодні завтра там були б американці».
Такі ж «аргументи» використовують і сьогоднішні вожді московії, зомбуючи мільйони росіян, які щиро вірять у благі наміри свого фюрера.
Сьогоднішні дії російських орків можна порівняти хіба що з діями німецьких есесівців, а російських льотчиків з льотчиками німецького «люфтваффе», які теж стирали з лиця землі цілі міста й села.
Хатинь, Лідіце, Орадур стали символами німецького фашизму, який знищив ці та тисячі інших населених пунктів країн Європи. Маріуполь, Буча, Бородянка, Гостомель та інші міста й села України символізуватимуть не німецький, а російський нацизм.
