Сьогодні виповнюється два роки від початку Курської операції — безпрецедентної за задумом і виконанням кампанії, яка перенесла бойові дії на територію держави-агресора. Цей крок…
Сьогодні розпочну вечірнє звернення до вас без привітання.
Сьогодні Росія завдала чергового ракетного удару по Україні, по Одесі. Станом на цей час – вісім загиблих. Не менше 18 поранених. Звичайні мирні люди. Серед убитих – тримісячна дитинка, дівчинка. Чим вона загрожувала Росії? Схоже, що вбивати дітей – це просто нова національна ідея Російської Федерації.
Удар був завданий російською стратегічною авіацією з району Каспійського моря. Дві ракети нам вдалося збити. Ще п’ять ракет ударили по мирному місту. Зокрема по звичайному житловому будинку, по звичайній багатоповерхівці.
Ми встановимо всіх, хто відповідальний за цей удар. Хто відповідальний за російський ракетний терор. Кожного, хто віддає ці накази. Кожного, хто виконує ці накази. Нікому не вдасться сховатися. Скільки б часу в нас це не зайняло, але всі ці покидьки будуть відповідати за кожну смерть, яку вони спричинили.
Росія вже відстріляла по Україні більшу частину свого ракетного арсеналу. Звичайно, в них іще залишаються ракети. Звісно, вони ще можуть продовжувати ракетний терор проти наших людей. Але те, що вони вже наробили, це точно достатні аргументи для світу, щоб наприкінці визнати російську державу спонсором тероризму, а російську армію – терористичною організацією. Будемо наполягати на цьому й надалі на переговорах з нашими партнерами. Альтернативи такому визнанню просто немає. Тому це – правда.
Російська держава стала терористом, і їй не соромно. А якщо не соромно, то це свідомо. А отже, має бути максимальна відповідальність.
Розкриваються нові факти про злочини окупантів проти наших маріупольців. Встановлюються нові поховання вбитих окупантами людей. Ідеться про десятки тисяч загиблих маріупольців. Фіксуються переговори окупантів про те, як вони приховують сліди своїх злочинів.
Росія продовжує підтримувати діяльність і так званих фільтраційних таборів, зокрема поблизу Маріуполя. Хоча чесна назва для них насправді інша – це концентраційні табори. Такі, які будували й нацисти свого часу.
Українців із цих таборів – тих, хто вижив, – відправляють далі на окуповану територію і в Росію. Зафіксовані факти депортації наших громадян у російську глибинку, в Сибір, навіть у Владивосток. Депортують, зокрема, дітей, сподіваючись, що вони забудуть, де їхній дім, звідки вони. А вони з України.
Сьогодні для християн східного обряду була Велика субота. День між розп’яттям і воскресінням. Схоже, що Росія застрягла саме в такому дні. На роки. У дні, коли смерть торжествує, а Бога нібито немає.
Але воскресіння буде. Життя переможе смерть. Правда переможе будь-яку брехню. А зло буде покаране. І Росії доведеться знову вивчити ці істини, це лише питання часу. Це лише питання часу, коли всі російські вбивці відчують, що таке справедлива відповідь за скоєні ними злочини. Це лише питання часу, коли ми зможемо повернути всіх депортованих українців додому. Це лише питання часу, коли всі наші люди на всій нашій землі відчують, що таке впевнений мир.
Говорив сьогодні з Прем’єр-міністром Великої Британії Борисом Джонсоном. Поінформував його про ситуацію в Маріуполі, загалом у зонах бойових дій. Подякував за вагому оборонну й фінансову підтримку для України. Скоординували подальші кроки, необхідні для захисту нашої свободи.
Готуємося також і до завтрашніх важливих переговорів з американськими партнерами.
Провів сьогодні велику прес-конференцію в Києві в прямому ефірі. Відповів на багато-багато запитань – різних, від різних журналістів. Як українських, так і закордонних. І це не просто про відкритість насправді. Не просто про інформацію. Це про те, на чиєму боці правда у війні. Це про те, хто може правдиво говорити як зі своїм народом, так і з усім світом. Українці можуть. Наші вороги – ні.
І наостанок. Цієї ночі діятиме комендантська година. Прошу вас дотриматися цього правила. Це важливо з погляду безпеки. Але вже з п’ятої ранку зможете завітати до храмів у своїх містах, містечках, громадах. Там, де можливо провести службу. Прошу – тільки зранку.
Я вдячний кожному нашому захиснику, кожній нашій захисниці, які дають нам безпеку і цієї ночі перед Великоднем, і завжди. Які обороняють державу. Які виборюють для українців свободу.
Вічна слава всім нашим воїнам!
Вічна пам’ять усім, хто віддав життя за Україну.
Слава Україні!
