Її слова — як рефрен, що лунає в багатьох куточках України. У Сумах, Львові, Запоріжжі, Женеві. Так, навіть у нейтральній…
А ви знали, що в середньовічній Європі був аналог «наших котиків»?! Для тих, хто не в темі, мем «наші котики» стійко асоціюється в Україні з народною любов’ю і підтримкою війська. Такий собі збиральний узагальнений вислів про наших армійців.
Так ось, медівальні (середньовічні) європейці на своєму рівні також створили досить стійкий мем, але про …зайців, чи, якщо точніше, про диких кролів. І відомий нині великодній кролик, що розкидає крашанки, має витоки саме з тих часів.
Божественний заєць
Для початку – трохи історії та дещицю релігієзнавства. Коли ліси та луки давньої Європи населяли древньогерманські племена, в їхньому пантеоні була собі така богиня Остара. Германсько-саксонська богиня весни і ранкової зорі. Її ім’я походить від архаїчного слова «eastre», що побутувало в мові північних європейських народів і використовувалось на позначення весни. Водночас корінь «east» пояснює, чому Остара розглядалася і як богиня світанку. Наприклад, в англосаксонській мові ім’я богині звучить як Естре та Істре. Власне, ім’я язичницької богині та найменування свята на її честь і дало назву одному з найбільших християнських свят – Великодню (англ. – Easter; нім. – Ostern).
Вважається, що богиню світанку Остару супроводжували зайці та кролики, які несли її світильники. Саме тому Великодній кролик (заєць) Еастур є одним із найголовніших язичницьких символів весняного рівнодення.
Звідки ж у Остари заєць? За легендою, якось взимку Остарі трапилась поранена пташка. Щоб спасти їй життя богиня обернула пташа на зайця, однак той зберіг здатність нести яйця. У вдячність за чудесне спасіння заєць прикрашав знесені яйця та приносив їх як дарунок Остарі.
Заєць і християнство
Яким же чином «християнізували» зайця? Тут треба розуміти, що поганські традиції у середньовіччя брала собі на озброєння церква. Діяли святі отці за принципом: не можеш заборонити – очоль. Відтак, крізь священні тексти, рукописні хроніки та бестіарії в народний обіг увійшов заєць, як уособлення страху Божого. В побутовій уяві європейців тих часів заєць був ближчим до людських рис характеру, аніж, припустимо, кіт. Котів вважали фаміліарами (супутниками) відьом та чаклунів. Натомість зайчик був велелюбним і багатодітним, здебільшого боязким. Але коли це було треба, міг захищатися і битися. Чим не посполитий сквайр? Зайці фігурують на полях середньовічних рукописів, у сюжетах так званих дролерів (від французького drôlerie – пустощі, дивацтво), або «маргіналіях». Це супровідні малюнки-мініатюри, зроблені монахами-переписувачами книжок. Певною мірою аналог сучасних мемів та демотиваторів. На таких мініатюрах заєць зображується як побутовий персонаж, обтяжений усіма людськими емоціями: він полює, бере участь у різних атракціях. Ба, навіть, ходить воювати та використовує різноманітну зброю. Такі собі «наші котики», тільки зайчики.
Заєць та яйце
Яйце з поганського символу асимілювалось у християнстві й стало символом Воскресіння Христа. Як пташеня розбиває шкарлупу при народженні, так Христос розбив свій гріб, щоб воскреснути для вже вічного життя, перемігши смертну людську природу.
Про зайця-дарувальника смачненького (такий собі пасхальний аналог Санта Клауса) уперше можна прочитати у двох німецьких творах 1572 і 1682 рр. Перший належить перу Йохана Фішарта, німецького сатирика доби Реформації. Фішарт у книзі «Aller Praktik Großmutter» писав: «Не хвилюйся, якщо кролик утікає від тебе; коли не знайдемо його яєць («Haseneier»), то приготуємо гніздо». У трактаті «Про пасхальні яйця» (1682) Георг Франк фон Франкенау говорить про «стару казку», що Пасхальний заєць (чи кролик? Обидві версії співіснують) відкладає та ховає яйця у саду. Саме в середовищі німецьких протестантів заєць постає судією – він приходить лише до дітей, які гарно поводяться, та ігнорує неслухняних.
Заєць у глобальній культурі
Американці як нація, що утворилася шляхом змішання багатьох культур, вважаються унікальними популяризаторами. У XVII – XVIII ст. протестанти з Німеччини та Швейцарії, які перебрались до Америки та осіли у штаті Пенсильванія, привезли на нову землю і свої традиції. Був серед них Пасхальний заєць і традиція облаштовувати «гнізда» Пасхального зайця з цукерками та фарбованими яйцями для дітей, які мали їх самостійно відшукувати. Традиція прийшлася до вподоби американцям і швидко розповсюдилась країною. Глобалізаційні процеси донесли Пасхального зайця і до нас.
Заєць в окопах
Перша світова війна. По обидва боки фронту воюють ті, хто в дитинстві ганяв околицями свого містечка в пошуках крашанок від великоднього кролика. В бойових умовах солдати армій, що воювали, зустріли не одне Христове воскресіння. А відтак, суспільство намагалось їх підтримати та створити відповідний настрій для своїх воїнів. На передову надсилають смаколики, подарунки, листівки. Тогочасний агітпроп випустив навіть цілу лінійку поштових карток на міліарну тематику, де роль солдатів та офіцерів виконують зайці.
Друга світова війна – не виняток. За виключенням того, що лінійка засобів візуальної пропаганди стала ширшою. І в арсеналі тогочасної інформаційної боротьби з’явилися ще й кіно та мультиплікація. Зокрема, вигаданий мультиплікаторами американської студії Warner Brothers безстрашний та нахабний кролик Багз Банні, у 1943 році в мультфільмі «Супер-кріль» з’являється в образі американського морпіха, мотивуючи своїми пригодами вступати до КМП США. За це вигаданий персонаж насправді був відзначений званням почесного морпіха US Marines Corps. Ну а самі американські морські піхотинці й тепер частенько використовують образ кролика-відчайдуха на своїх неофіційних (т. зв. morale patch) нарукавних позначках.
Наші зайчики
В Україні, звісно, такої популярності, як в США чи Європі, великодній кролик не набув. Утім, певне відображення в реальній історії сьогодення та лінк між вуханями та нашими воїнами все ж є. Ось, до прикладу, реальна світлина наших воїнів, зроблена в перші роки АТО. Подивіться, як спокійно сидить на руках у солдата біле кроленя.
А львівський художник-ілюстратор Олександр Нікітюк, знаючи, що АрміяІnform готує до публікації цей матеріал, намалював великоднього кролика і для нас. Бойовитий вухань представлений у образі піхотинця львівської бригади територіальної оборони. Озброєний усіма засобами, аби частувати московських зайд специфічними крашанками. І судячи з сюжету картини, він це вже результативно робить!
Отже, вже завтра святкуватимемо Великдень. Ще одне свято воскресіння Господнього в умовах війни. Та ми вистоїмо і переможемо. Як Христос переміг смерть, ми здолаємо московську навалу! І Україна відродиться!
Фото з мережі Інтернет
Ілюстрація Олександра Нікітюка
