Півтора року тому він випадково з’явився на порозі їхнього будинку на Донеччині, а сьогодні вже пережив кілька передислокацій, атаки FPV-дронами й став улюбленцем усього…
Старший сержант із позивним «Тимко» у 1995 році вступив до лав Збройних Сил України. Має дружину та доньку Софійку. Пройшов шлях від стрільця до головного сержанта взводу. У 2020-му звільнився в запас, однак з початком широкомасштабного вторгнення росії в Україну був мобілізований на посаду головного сержанта взводу охорони.
— У 2018-2019 роках був заряджаючим бойового розрахунку гаубиці Д-30 у 95-й бригаді. Потім із середини лютого 2019-го з «двадцятьп’яткою» воював у м. Щастя Луганської області. Вважаю, що у сучасних Збройних Силах України сержант має бути передусім лідером і наставником для особового складу. Коли ми подаємо приклад, то розуміння цього повинно йти прямо з серця. Адже треба вміти морально підтримати свій особовий склад, іноді заряджати позитивною енергією та головне — мотивувати. А з мотивацією у нас все чудово. Тому що всі ми маємо сім’ї й чітко усвідомлюємо, за що боремось. Упевнений: Перемога точно за нами, — розповів старший сержант.
