Серед причин популярності бригади серед військовослужбовців — довіра до командира частини Кирила Вереса, високі результати на полі бою та позитивні…
Основа будь-якого бойового підрозділу — це сержантський склад. Воїни, які згуртовують і надихають своїх побратимів, люди, які особисто знають усіх і кожного, які ставляться до своїх підлеглих як до товаришів і бойових побратимів, які не бояться брати на себе ініціативу у складний момент та вести людей у бій на своєму прикладі. І хоча шахові партії на стратегічних мапах теж не в останню чергу вирішують хід війни, але саме на плечах сержантів лежить основний тягар втілення успішної стратегії в доконаний факт. І сержанти Збройних Сил України — найяскравіше тому підтвердження для сучасного світу.
— Сержант чи старшина Військово-Морських Сил ЗС України — це сила та взірець, це той хребет підрозділу, на який покладаються офіцери під час виконання поставлених завдань. Також це друг і помічник для підлеглих, адже не будучи добрим психологом, неможливо досягнути потрібного результату. І найголовніше — сержант це передусім вчитель, який якісною підготовкою кожного підлеглого у підрозділі здійснює інвестицію в майбутню безпеку свою та побратимів на полі бою, — ділиться думками сержант одного з підрозділів Морської піхоти.
Морпіх з позивним «Дизель» у цивільному житті навчався на інженера-будівельника, але біль від свавілля підступних «мишебратів» проти рідної країни змусив його вступити до лав ЗС України.
— Військовим вирішив стати, ще коли був студентом у 2015 році, після всіх подій — оточень, наших перемог та поразок на фронті. Я мав зробити свій внесок у перемогу, тож покинув навчання та пішов у Збройні Сили на свій перший контракт, — розповідає «Дизель».
Загалом у хлопця було два контракти, за час яких він пройшов шлях від рядового до сержанта. Розповідає, що ця дорога була непростою. Йому довелося опанувати багато військових спеціальностей: стрільця, старшого стрільця, кулеметника, гранатометника, снайпера. Самовдосконалення, наполегливість воїна довели, що він може бути гідним сержантом.
З власного досвіду «Дизель» знає, що на плечі молодшого командного складу лягає величезна відповідальність за ухвалення критичних рішень у непередбачуваних ситуаціях. Іноді треба пересилити себе та не вдаватись до поспішних дій, а іноді навпаки — перехопити ініціативу у ворога та перейти до зухвалої контратаки на спантеличеного супротивника.
— Найважче у справі сержанта, на мою думку, ухвалювати рішення. Адже в дисциплінованому та гарно злагодженому підрозділі, в якому кожен фахівець взаємозамінний, немає проблем з виконанням завдань будь-якої складності. Водночас коли доводиться швидко ухвалювати важливі рішення, треба враховувати багато чинників. Найголовніший — це життя та здоров’я підлеглих. Також — безпека цивільного населення, яке ми захищаємо. І при цьому робити все, щоб завдати максимального ураження противнику, щоб той і не думав пхатись на нашу землю, — ділиться своїми поглядами «Дизель».
Українська армія, яка еволюціонувала з «квадратно-гніздової» радянської доктрини, на щастя, вже позбулася уставної муштри. Більше не треба копати «від огорожі й до обіду», фарбувати траву та набивати ліжко кантиком, бо так пише «священний устав». Тепер маємо працювати над розвитком якостей, притаманних справжньому сержанту сучасної армії.
— Ти маєш бути дисциплінованим. Змушувати себе робити навіть те, що не хочеться, але треба. Бороти свого внутрішнього ворога та йти вперед і розвиватись. Інакше не буде порядку в підрозділі. Крім цього, важливо розвивати свої управлінські здібності. Сержант є менеджером, якому поставлено завдання, а методи його виконання він визначає сам, — розповідає воїн. — Не менш важливою рисою справжнього сержанта є відвага та можливість самоконтролю, адже не буде в командирі жодного сенсу, якщо сержант кине зброю й особовий склад та втече з позицій.
Підсумовуючи розмову, «Дизель» зазначає, що для кожного захисника України в бою головне — це виконати поставлене завдання і відправити на концерт до Кобзона якомога більше ворогів, а як це буде зроблено — особиста справа і відповідальність загону чи підрозділу.
Фото Дмитра Завтонова
