Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
У Запорізькому військовому госпіталі, немов у бджолиному вулику, людей — безліч, і кожен зайнятий своєю роботою. Про особливості функціонування цього медичного закладу наш кореспондент поспілкувався з його командиром — полковником Віктором Писанкою.
— Вікторе Вікторовичу, чи забезпечений госпіталь усім необхідним?
— Ми забезпечені повністю, є все. Ба більше, у мене вже понад 9 технічних хірургічних бригад. Тобто ми маємо змогу надавати повний спектр хірургічних послуг. З початку широкомасштабного вторгнення рф до нас надійшло понад 540 поранених. Усі бійці отримали повний спектр медичної допомоги.
— Чи верифікуєте представників різних військових формувань?
— Ми надаємо допомогу всім, незалежно, чи це цивільні, чи ДСНС, чи Нацгвардія. Окрім цього, наш госпіталь працює як логістична база, а також ми навчаємо тактичній медицині, діє психологічна підтримка — започатковано відповідні курси. Будь-який військовослужбовець чи цивільний може звернутися за підтримкою.
Маємо у складі чимало бойових медиків, досвідчених фахівців, які надають першу допомогу та у разі потреби взаємодіють із цивільними медичними спеціалістами.
— Як у терміновому порядку можна зв’язатися з госпіталем?
— Для цього функціонує сall-center. Сюди можуть зателефонувати рідні і близькі пацієнтів та уточнити про їхній стан, про їхні кондиції та про місцезнаходження.
Черговий з тактичної медицини 0972959935.Довідково. Телефон госпіталю: 0964738952.
Спочатку активної фази через наші курси з тактичної медицини пройшло понад 5 тис. людей. Це і цивільне населення, і діти, і школярі, і ДСНС… Нині їх активно замовляє територіальна оборона.
— Чи запроваджено в госпіталі інноваційні методи лікування?
— Так, зокрема, це телемедицина. Завдяки їй можна проводити on-line консультації з найкращими фахівцями Військово-медичною академією ЗС України. Також у нас проводять відео-консультації з травматологами та загальними хірургами з Ізраїлю, рентгенологами провідних клінік США… Ми маємо можливість подавати заявку, з якими спеціалістами потрібно спілкуватися — ЛОР, офтальмологія, неврологія, кардіологія… Партнери знаходять їх, і ми зв’язуємося, показуємо випадки, які маємо — вони підказують, що нам робити з їхньої точки зору.
— Наскільки це ефективно?
— Ефективно, коли йдеться про планові операції, коли є час подумати, зробити КТ, МРТ. Співпраця нарощує досвід наших кардіологів, терапевтів. В екстрених ситуаціях ми більше спираємося на власний, здобутий ще з 2014 року.
— Чи маєте новітню апаратуру?
— Так. Зокрема, ЦЕОП (контрастний рентгенний апарат), завдяки якому ми бачимо осколки в м’яких тканинах. Ми наводимо на людину лазер на операційному столі і бачимо контрастне зображення осколка. Здійснюємо таке сканування вже в перші години надходження пацієнта. Знаходимо і видаляємо. Був випадок, коли осколок турбував людину і за місяць після поранення. Ми видалили його і заодно зробили аутодермопаластику, тобто закрили дефект на шкірі. У такому разі пацієнт може бути виписаний вже за декілька тижнів.
— Що ви скажете з приводу бронежилетів, чи варто їх носити? Деколи чую від хлопців, що вони також можуть спричинити травми…
— Звичайно, потрібно. Так, ми бачили травми, яких хлопці зазнавали і в бронежилетах, але є види зброї, які вони витримують. Найбільш небезпечна — нейротравма та травма грудної клітки. Каска і бронежилет мають бути обов’язково! Поранення, яких зазнають у бронежилеті, зазвичай проходять по косій траєкторії. Бувають випадки, коли під бронежилет потрапляють осколки, але це дуже зрідка. Водночас дуже важкі травми через касетну зброю. Її елементи розриваються і завдають масивного ураження тканини, з чим у цивільному житті ми не зустрічаємося. Часом заходить через ногу або грудну клітину. Нерідко видаляємо із шиї, м’язів стегна і навіть п’ятки. При цьому вхідний отвір буває, як укол шприцом, а осколок… великий.
— Чи домовлялися ви з цивільними лікарнями на випадок великого надходження поранених?
— З нами співпрацюють всі лікарні міста і району: обласна дитяча, щелепна-лицьова хірургія, а також приватні — «Віта центр». Спеціалісти останньої надають першу допомогу і транспортують поранених до нас. Евакуацію та розподіл пацієнтів у Запорізькій області координую особисто я.
— Чи є медичні сили, скажімо, в Горіховому, Гуляйполі?
— Так, звичайно, там розгорнуті ЛСБ (лікарсько-сестринські бригади). Туди виїжджають і надають допомогу й бригади цивільних лікарів-хірургів, травматологів, судинних хірургів.
— За період роботи з початку активної фази війни у вас стався лише один випадок смерті пацієнта. Як це відбулося?
— Десь із місяць тому стався обстріл у кар’єрі. Привезли важко травмованого представника ДСНС. У нього була кровотеча з великих судин і легень. Було пошкоджено середостіння — частина грудної клітки, що розташована між легенями. Це найважливіша життєва частина, де розташовані серце, стравохід, великі судини. Навіть візуально можна було побачити велику кровотечу. Однак ми встигли взяти пацієнта на операційний стіл і зробили торокатемію (розкриття грудної клітки) і навіть відкритий масаж серця. Ми за нього боролися, але, на жаль, його травма була несумісна з життям…
— Чи співпрацюють з вами волонтери? Як допомагає госпіталю місцева влада?
— Нам надають допомогу чимало громадян України, кожен у міру своїх можливостей. Контактуємо через госпітальний акаунт у Facebook. Чимало цивільних лікарів долучаються та роблять власний внесок у військову медицину. Серед найбільш активних волонтерів — Олена Шевчук, яка представляє організацію «Запорізькі берегині». Також ми відчуваємо підтримку міста, обласної військової адміністрації, мера…
Єдине, що треба розуміти, що війна — наша, ніхто за нас обороняти Україну не буде. Тому основне завдання — забезпечити все необхідне для перемоги.
Фото автора
