Коли українські офіцери вирушали до Місії ООН зі спостереження в Грузії наприкінці 1990-х років, вони навряд чи могли уявити, що…
Село Кам’янське, яке за 50 км південніше від Запоріжжя, фактично у кожному бойовому зведенні командування Сил оборони краю.
«Вінницькі скіфи», які тут тримають оборону, кажуть про неймовірну красу села поблизу повноводного Дніпра у мирний час. Нині ж близько двох третин населення через загрозу життю виїхало. А саме Кам’янське майже чи не щодня російські заброди «поливають дощем» мін, артилерійських та танкових вистрілів. І все це під знаменами «благодатного» «руского міра».
Окупанти вже зруйнували близько четверті жилих будинків мирних мешканців. Вщент розстріляли колись зразкову школу – інтернат для дітей з вадами слуху та мови. Про успіхи малечі у навчанні говорять чисельні грамоти, медалі, кубки. У кожному класі – інтерактивна дошка, сучасні меблі, спортивний інвентар. Це був справжній рай для школярів, який русня перетворила на пекло.
Дісталося й місцевому Меморіалі пам’яті загиблим воїнам Другої Світової війни: російським «Градом» зруйновано пам’ятник солдату, що зупинив фашизм… Зайди, що так хизуються перемогою дідів, тут в Україні, не особливо переймаються цим питання. Стріляють навмання, часто без попередньої розвідки. Мета варварів – знищити Україну та її волелюбний народ, однак перемога – за нами, оскільки на нашій стороні правда та Бог.
