Країна-агресорка тривалий час намагалася насаджувати нам свою культуру та мову… Навесні 2022 року у відомого українського музиканта, телеведучого та військовослужбовця Миколая Сєрги народилася…
У Чернівцях зареєстрована петиція, у якій закликають перейменувати понад 150 вулиць, назви яких так чи інакше пов’язані з росією. Це, зокрема, вулиці, що мають географічні назви міст, країв і річок країни-агресора, російських і радянських вчених, воєначальників, літераторів та інших діячів.
— Ми, активні мешканці Чернівців, громадяни всіх національностей, які люблять своє місто й нашу Україну, вважаємо, що деколонізація, тобто перейменування топонімів російської імперської спадщини, на часі, — переконаний автор петиції, чернівчанин Владислав Лесів. — Складено й долучено до петиції список тих вулиць, яким варто дати нову назву, вшанувати наших героїв, зокрема новітніх, з поясненнями, чому та інша назва є неприпустимою в українському місті. Просимо підтримати петицію, вирвати нашу міську культуру з лабетів московської пропаганди. Нові назви вулиць пропонуємо визначити на громадських та експертних обговореннях.
Серед інших, в обласному центрі досі є вулиці імені російського полководця Олександра Суворова, радянського льотчика Валерія Чкалова, радянської комсомолки Зої Космодем’янської, яка увійшла в історію як уособлення патріотизму, а насправді — палила селянські хати, щоб німцям ніде було зупинятися на ночівлю на підступах до москви. І таких суперечливих постатей у топоніміці Чернівців досі дуже багато, попри те, що, починаючи з 2014 року, велику кількість міських площ, вулиць та провулків уже перейменовано.
— Під час повітряної тривоги чернівчани спускаються до підвалу на вулиці Достоєвського — росіянина, українофоба, — додає автор петиції. — І не замислюються про те, наскільки глибоко культурний простір України замулено в іменах не наших героїв.
І так само з географічними назвами, що прийшли до нас із країни-агресора. Вулиці Саратовська, Сахалінська, Сибірська, Уральська та подібні — навіщо вони сьогодні в українському місті, до якого тимчасово переїхали десятки тисяч вимушених переселенців через країну, вихідці з якої сьогодні руйнують їхні домівки та вбивають рідних і близьких?
— Мої батьки були росіянами, рідна мова — російська, та я народилася й виросла в Україні і вважаю себе українкою, — говорить чернівчанка Руслана Назаренко. — Та, на моє глибоке переконання, сьогодні у моєму рідному місті не місце таким вулицям! Алтайська? Амурська? Ангарська? А чи не звідти до України перекидаються дивізії та полки тих нелюдів, які вбили, закатували та зґвалтували вже тисячі українців? Чому мої діти мають ходити по вулиці імені Стєньки Разіна, злодія та бандита, який навряд чи був кращим від сьогоднішніх московитських убивць? Я вважаю, що, захищаючи свободу та незалежність України, загинуло вже стільки наших хлопців та дівчат, що їхніх імен точно вистачить для нових назв вулиць. Нові часи — нові герої, а нічого пов’язаного з країною-окупантом у нас не має бути тепер вже ніколи!
Петиція зареєстрована 10 днів тому й до кінця збору підписів залишилося 20 днів. А необхідні для її розгляду 250 підписів уже майже зібрані.
