Півтора року тому він випадково з’явився на порозі їхнього будинку на Донеччині, а сьогодні вже пережив кілька передислокацій, атаки FPV-дронами й став улюбленцем усього…
Буквально за тиждень Марія Куряча, наукова співробітниця Музею Вінниці, продала частину колекції весільних віночків, які виготовила власноруч. Так, 7 прикрас вирушили до Норвегії, Німеччини, Франції, Бельгії та Італії, а один залишився в Україні. У такий спосіб дівчина вирішила підтримати українську армію. Загалом вона зібрала майже 15 тисяч гривень, які одразу перерахувала в благодійний фонд «Повернись живим».
— У певний момент зрозуміла, що особистий ресурс на підтримку моїх рідних і близьких, які служать у Збройних Силах, та місцевих волонтерів у мене практично вичерпався. А потреба та бажання допомагати нашим захисникам є. Тому і вирішила продати свої роботи. Хоч для кожного майстра важко прощатися з тим, що плекалося так довго, проте головне для мене — що я можу допомогти іншим, — розповіла Марія.
Марія Куряча за фахом — історик та етнограф. Упродовж тривалого часу вона записувала інтерв’ю, збирала старі зразки українського традиційного одягу та відтворювала їх. Її реконструкції були представлені на різноманітних виставках.
Весільні віночки реконструкторка виготовляє методом «воскування» за старовинними зразками, які знаходить на давніх світлинах, або ж зі справжніх екземплярів. До речі, технологія виготовлення «воскових» вінків на Вінниччині внесена до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України. Вона є доволі копіткою та тривалою.
— Кожна квітка чи елемент виготовляється вручну за старими технологіями із різних матеріалів: паперу, тканини, фольги, дроту та воску. Так, кожна квіточка має стеблинку, обмотану папером та просочену клеєм. Виготовлені у такий спосіб квітки намотуються на основу з дроту, обгорнуту папером. Потім вони фіксуються гарячим розтопленим воском і стають твердими. На виготовлення кожного такого вінка йде від кількох тижнів до місяця, — зазначає етнографиня.
Для України вінок є важливим архетипом, його носять поруч із вишиванкою на парадах у всьому світі. Традиція виготовлення весільного «воскового» вінка із квітів прийшла до нас з Європи в середині ХІХ ст. від королеви Великої Британії Вікторії. Вона на весілля вдягнула віночок із квітів мандарину. Цей вінок почали копіювати по всій Європі, роблячи його із замінників — перлів, воску тощо.
— У нас кажуть, що дівчина у вінку є символом України. А я хочу додати, що весільні вінки стали поєднанням українських традицій та європейської моди часів модерну. Виготовлений за європейською технологією український вінок має свою специфіку та вираження національного, — додає Марія Куряча.
Сьогодні реконструкторці вже надходять замовлення на виготовлення святкових вінків до дня Перемоги. Окрім того, Марія почала створювати нові весільні прикраси. Дівчина зазначає, що отримані за них кошти також перераховуватиме на допомогу українським захисникам.
