Сьогодні він навчається на оператора БПЛА у 37-й окремій бригаді морської піхоти. Про свій шлях від бойового медика до оператора БПЛА, причини самовільного залишення…
Після здобуття юридичної освіти і отримання звання молодшого лейтенанта на військовій кафедрі Максим Дерев’янко знайшов себе у спеціалізованому підрозділі Державної фіскальної служби, що займалася боротьбою з податковими правопорушеннями. Коли ж почалася реорганізація служби, без діла не сидів — пішов працювати звичайним муляром-штукатуром.
Влаштуватись на службу в нову структуру — Бюро економічної безпеки — завадила війна. Підготував документи, очікував на співбесіду, але день 24 лютого перекреслив ці плани. Макс каже, що саме заради перемоги світла над темрявою взяв до рук зброю і записався до складу підрозділу Сил територіальної оборони.
— Служба у спеціалізованій структурі допомогла мені швидко адаптуватись в армійському колективі, — говорить мій співрозмовник. — До дисципліни і порядку звик, зі зброєю на «ти», решту навичок здобув на тактико-спеціальних заняттях. Підготовка підрозділу дозволяє нам виконувати всі завдання, які на нас покладені вищим штабом. Випадкових людей або без мотивації в нас немає.
Днями в Максима народилася донька. Молоді батьки дали їй ім’я Ніколь. Це жіноче ім’я грецького походження не лише милозвучне, а й символічне в наш непростий час — перекладається як «перемога людини».
— На превеликий жаль, особисто не зможу забрати дружину з донькою з пологового будинку, — зітхає Максим. — Наш підрозділ отримав нове специфічне завдання, яке не дозволяє мені поки що бути з найріднішими для мене людьми. Але я вже мрію про той час, коли після перемоги повернусь додому і пригорну до грудей донечку.
