У війську вже є багато цифрових систем. Але їхня ефективність залежить не лише від розробників. Навіть найкращий інструмент не працює сам по собі — його треба…
Про це свідчать численні перехоплення СБУ.
Ось, як у цій розмові «відказника» з матір’ю. Вояк каже, що йому набридло «сидеть, смотреть, как по нам лупят, а мы в ответ ниче не можем сделать». Немає більше «ни физических, ни моральных сил».
Скаржиться, що про його підрозділ складають легенди як про «смертный полк». Мовляв, вже перевершив усіх за кількістю втрат. Тож більше не хоче бути «фаршем». Зрештою, як і більшість його співслуживців, 90% з яких також відмовилися іти у новий наступ: «…нас со 150 человек – 130 как не больше».
Говорить, що після того, як полковнику не вдалося переконати їх піти в атаку, до них привезли батюшку. Але на пропозицію «відказників» сісти на чолі колони, що їде на передову, відмовилися і полковник, і священник. Послалися на те, що у них «другие задачи». Тож каже, що у відповідь «…мы спокойно плюнув им под ноги, пошли».
Командування на такий саботаж ніяк не реагує, бо «…у каждого автомат, у каждого боеприпасы. Никто не знает, что у человека в голове. Сейчас он на нашего быканет, того перемкнет, в ногу шмальнет…».
Тож поки ворог втрачає мотивацію, ми продовжуємо захищати Батьківщину! Наша перемога вже ближче!
Слава Україні!
