Коли українські офіцери вирушали до Місії ООН зі спостереження в Грузії наприкінці 1990-х років, вони навряд чи могли уявити, що…
— Відразу після початку широкомасштабного вторгнення російської армії наша ротна тактична група окремої бригади імені князя Лева Державної спеціальної служби транспорту прибула в Чернігівську область, — розповів командир групи. — Разом з підрозділами полку підтримки ми виконували завдання інженерного забезпечення оборони військ: рили протитанкові рови, облаштовували позиції та фортифікаційні споруди для механізованих та мотопіхотних підрозділів.
Підрозділу постійно доводилося працювати під обстрілами ворога, під час авіаційних ударів.
— Ми добре розуміли, що наша робота збереже життя піхотинцям, танкістам, тероборонцям, усім, хто на підготовлених нами позиціях буде зустрічати ворога і громити його, — зазначив командир групи. — Тож буквально вгризалися в землю — без відпочинку, вдень і вночі. Внаслідок потужних обстрілів була пошкоджена частина техніки. Доводилося також займатися евакуацією та ремонтом. Щойно вогонь вщухав, люди знову бралися до роботи. Ми зробили все можливе, аби якнайкраще обладнати позиції в інженерному плані.
Нині, після втечі російських окупантів з Чернігівщини, військовослужбовці ДССТ продовжують свою роботу на звільнених територіях Київської та Чернігівської областей. Однак пріоритетним стане нове завдання — очищення рідної землі від смертоносних снарядів, бомб і мін, які залишили після себе окупанти.
