Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка (ВІКНУ) — це сучасний військовий навчальний заклад, який готує фахівців з повною…
У міському просторі «Артинов» у Вінниці відбулося чергове безкоштовне заняття з Курсу домедичної допомоги для цивільних осіб в умовах бойових дій. Заняття провели інструктори — вінницькі медики екстреної медичної допомоги із великим (від 8 до 14 років) досвідом роботи. Так, Людмила Павленко та Олена Воловик є лікарями медицини невідкладних станів, а Андрій Земляний — фельдшер МНС.
На початку заняття інструктори розповіли про те, які є зони щодо бойових дій для надання медичної допомоги, як розрізняти та оцінювати стани, у яких людина може потребувати допомоги, які маніпуляції та допомога можуть бути надані в тій чи іншій зоні залежно від рівня безпеки на поточний момент.
— Поділ на червону, жовту та зелену зони є умовним, адже бойові дії — це динамічний процес, тож одна зона може швидко змінюватись на іншу. Тому передусім важливо визначити, у якій саме зоні ви перебуваєте, до того як почнете надавати само- чи взаємодопомогу, — зазначила Олена Воловик. — Від цього залежить, який основний алгоритм огляду та надання медичної допомоги постраждалому потрібно застосувати.
Для практичного відпрацювання кожної навички з надання допомоги слухачі поділились на малі групи по 5 осіб. У такий спосіб вони навчались зупиняти кровотечі на кінцівках за допомогою різних видів джгутів (типу CAT, SWAT та Есмарха). Під час тренування курсанти дізнались про недоліки та переваги кожного засобу, помилки, які можуть статись під час маніпуляцій тощо.
Також вчились зупиняти вузлові кровотечі шляхом тампонування та накладати оклюзійні пов’язки.
— На тренінгах ми, окрім іншого, розповідаємо про основи тілобудови для того, щоб слухачі розуміли, як правильно здійснити серцево-легеневу реанімацію в умовах обмеженого ресурсу. Для цього використовуємо манекен та спеціальну програму QCPR, яка дозволяє визначати глибину та частоту компресій, тобто контролювати їх якість, а також правильність виконання вентиляцій. Слухач просто на моніторі бачить, чи правильно виконує потрібні дії, — розповідає Людмила Павленко. — Навчаємо і того, яку допомогу надавати у разі опіків.
Заняття триває 4 години, упродовж яких кожен слухач практично виконує кожну дію та маніпуляцію. Також і під час лекції, і під час тренувань відбувається обмін думками та запитаннями.
Наразі слухачами курсів стали різні за віком та сферою занять вінничани. Проте цього разу їх об’єднало бажання навчитись надавати допомогу в умовах, коли в Україні тривають активні бойові дії. Наприклад, Олександр — студент Вінницького національного медичного університету, працює в лікарні швидкої медичної допомоги та адміністратором у кав’ярні. Хлопець володіє більшістю інформації, яку викладають на тренінгу. Проте прийшов відновити знання, які можуть стати в пригоді будь-якої миті.
Олег — працівник сфери ІТ. Жодних знань і навичок із надання медичної допомоги хлопець не має. Але вважає, що вони потрібні завжди, а особливо тепер.
— Якщо і не собі, то, можливо, комусь зможу допомогти у разі небезпеки. Сподіваюсь, що здобуті знання не знадобляться, але володіти ними необхідно. Дивився багато відео з цієї тематики. Але відео — це одне, а спробувати пощупати турнікет, вдягнути його собі та товаришу — це набагато корисніше. Кожна людина має знати, як допомогти постраждалому до моменту, коли буде надана висококваліфікована допомога, — зазначає хлопець.
Олена навчається на 4-му курсі Вінницького медичного коледжу. Через те, що більшість навчання у закладі відбувалось дистанційно, дівчина вирішила прийти на курси, аби здобути практичні навички.
А Ольга — приватний підприємець, хоча за освітою — лікар-дерматолог, утім, вже кілька років не працює за фахом.
— Теорією я володію, проте практика і повторення — це найголовніше тоді, коли потрібно швидко та якісно надати першу допомогу. Тому й відвідала заняття, аби відновити навички, які є сьогодні життєво важливими, — розповіла жінка.
Курс домедичної допомоги в умовах бойових дій створено відповідно до керівних документів МОЗ України, він є максимально насиченим і адаптованим до поточних умов. Його розробили лікарі Тернопільського національного медичного університету, які є членами ГО «Всеукраїнська рада реанімації та екстреної медичної допомоги».
Основне завдання організації — впровадження міжнародних стандартів для покращення надання домедичної та екстреної медичної допомоги в Україні.
— Створена 10 років тому Всеукраїнська рада реанімації є профільною медичною організацією та єдиним в Україні офіційним провайдером Європейської ради реанімації. Ми працюємо по всій країні, майже всі учасники ГО — лікарі екстреної медичної допомоги, — розповіла кореспондентці АрміяInform піар-менеджер ВРР Оксана Поліщук. — Утім, у нас є й інструктори — колишні військовослужбовці. Прагнемо шляхом впровадження уніфікованих протоколів, коли медик із будь-якої країни володіє сталим алгоритмом надання допомоги в умовах бойових дій чи надзвичайної ситуації, попередити або мінімізувати трагічні наслідки. Тож створюємо та викладаємо курси різної складності — для цивільних, тероборони, медиків, силових структур, аби покращити рівень знань, умінь і навичок з проведення реанімації і надання домедичної та екстреної медичної допомоги.
Наприкінці лютого Всеукраїнська рада реанімації відкрила безкоштовний доступ до своїх курсів. Це, зокрема, стислі огляди про те, як користуватись різними типами джгутів, курси із тактичної медицини, допомоги при мінно-вибуховій травмі, екстреної медичної допомоги постраждалим внаслідок дії хімічних агентів тощо.
Також інструктори організації проводять очні тренінги в різних містах України. Вони — безкоштовні. Участь у них беруть всі охочі від 14 років. Час і місце наступних організатори повідомляють на сторінках у соцмережах.
Окрім того, команди ВРР разом із партнерами залучають міжнародну спільноту для надання гуманітарної допомоги та забезпечення українських лікарень, госпіталів, місць проживання переселенців медичними препаратами, пристроями, обладнанням, автівками тощо.
