Про обмін полоненими і співпрацю з ООН, про Міжнародний Комітет Червоного Хреста і права військовозобов’язаних та чимало іншого кореспондентка АрміяInform запитала в Уповноваженого Верховної Ради…
21 березня набрали чинності зміни до прикінцевих положень Закону України «Про службу військового капеланства», згідно з яким українські капелани служитимуть тепер як офіцери капеланської служби у ЗСУ та інших військових формуваннях нашої країни.
Мова йде про представників різних конфесій: Православної церкви України, Євангелістської, Протестантської, Греко-католицької та Римо-католицької церков, а також служителів інших релігій, котрі широко розповсюджені в нашій державі. Наразі це ті духовні наставники, котрі, починаючи з 2014 року на ротаційній основі морально допомагали військовим Збройних Сил, Національної гвардії та інших військових формувань України, котрі виконували завдання в районі проведення антитерористичної операції, а згодом й ООС.
— Закон про «Службу військового капеланства» мав би набрати чинності з першого липня цього року, — розповідає військовий капелан київського батальйону територіальної оборони Дмитро Каран. — Проте, із запровадженням у нашій державі воєнного стану, Президент пришвидшив його застосування в реальності. Згідно з цим законом, українські капелани, які служать у ЗСУ та інших військових формуваннях України, отримають соціальний захист на рівні з військовослужбовцями.
Заступник голови Синодального управління військового духовенства Православної церкви України по роботі з ветеранами, волонтерами АТО/ООС та їхніми сім’ями протоієрей Дмитро Каран служить у Свято-Покровській Подільській церкві в Києві. Протягом семи років мав досвід капеланського служіння в підрозділах ЗСУ та добровольчих батальйонів на Донбасі, брав участь у різних міжнародних заходах для військових. Тепер практично використовує набутий досвід капеланського служіння серед тероборонівців.
— Військові капелани, котрі служать у військових частинах, — знають свій особовий склад, — розповідає протоієрей Дмитро Каран, — на відміну від священнослужителів, котрі тільки приходять у військові частини та мусять знайомитись з військовими, вивчати їхній духовний стан і практично одразу морально допомагати. Проте скажу, що добровольці київської тероборони — це рішучі, патріотично налаштовані люди. Вони готові боронити нашу українську землю доти, доки це буде потрібно.
У військового капелана є помічник. Це озброєний військовослужбовець, який допомагає проводити богослужіння, читає молитву, а у разі небезпеки — боронить капелана.
— Зброю видавати військовим капеланам забороняється, — каже Дмитро Каран, — це прописано в законі. Військові капелани не можуть бути залучені до чергувань, нарядів, проведення службових розслідувань та інших дій, несумісних з їхніми посадовими обов’язками та статусом священнослужителя. Головне його завдання у військовій частині — це забезпечувати задоволення духовно-релігійних потреб особового складу. Іншими словами, у такому собі злагодженні з військовим психологом та заступником із МПЗ підрозділу ми разом піднімаємо бойовий дух солдата та офіцера. І скажу вам, така робота є досить результативною.
Наразі триває активна фаза комплектації підрозділів ТрО Збройних Сил України військовими капелани резерву, забезпечення їх усім необхідним для духовної роботи серед військовослужбовців. Юридичні моменти узгоджуються та коректуються. Головне, що процес запущений та приносить уже дієві результати. Як сказав блаженніший Епіфаній, митрополит Київський і всієї України, Предстоятель ПЦУ: «Молитва — це велика зброя, невичерпний скарб, багатство, що ніколи не зміліє, спокійне пристановище, несхитний затишок і корінь незліченних благ». Погодьтесь, під час воєнного стану молитва теж має бути другою зброєю проти окупанта.
