У Києві суд визнав винним заступника директора приватного коледжу за схему виготовлення фальшивих довідок про навчання в аспірантурі для військовозобов’язаних. Вирок ухвалив Солом’янський районний суд…
Найважливішою є інформація, яка виходить під час ведення бойових дій. Її категорично не можна подавати одразу, в реальному часі. Навіть якщо дуже хочеться повідомити про наші перемоги.
Про це розповіла в інтерв’ю для Радіо НВ заступник Міністра оборони України Ганни Маляр.
– Звільнили якийсь населений пункт, місцеві мешканці зраділи й видали інформацію, а ворог активізував обстріли. Річ у тім, що цивільні громадяни не можуть оцінити ризики, й своєю інформацією зашкодять справі. Наприклад, що стосується оборони Київської області. Ми намагаємось стримано повідомляти про зміни в обстановці, і одразу ж люди в соціальних мережах пишуть: ні, це не так, наші зайняли такий-то населений пункт! Користувачі показали свою обізнаність, і в результаті наші підрозділи, до прикладу, не встигають закріпитися, – зазначила Ганна Маляр.
За її словами, насправді алгоритм дій дуже простий. Є офіційні джерела інформації. Серед них – сторінки Генерального штабу ЗСУ, Сухопутних військ, Повітряних Сил та Військово-Морських Сил, територіальної оборони ЗСУ тощо.
– Що стосується наслідків ракетних обстрілів, то тут важливо витримати не менше ніж 4 години і не повідомляти про них раніше. При цьому не називати точної адреси, якщо це маленький населений пункт – не подавати його назву, якщо, приміром, Київ – не вказувати район та вулицю. В жодному разі не повідомляти, в який саме об’єкт ворог не влучив. Якщо це будівля, фотографувати наслідки руйнування потрібно так, щоб лише місцеві мешканці зрозуміли, який саме це будинок чи об’єкт. Тобто – не давати прив’язку до місцевості, не видавати її ландшафт, – розповіла заступник Міністра оборони України. – Стосовно бойових дій, то про їхні результати не можна викладати інформацію навіть і через 4 години – до завершення певної операції. Давати інформацію онлайн – ми просунулися, зайняли рубіж, звільнили село – це працювати на ворога. Потрібно мати пріоритети, і в пріоритеті має бути безпека держави.
Щодо висвітлення міжнародної військової допомоги: нам довелося переключитися буквально за добу. Згадайте, як упродовж осені-зими ми всі раділи поставкам зброї, одразу ж розповідали про це. Але з початком відкритої агресії ми зрозуміли, що робити цього не можна. В інтересах ворога – не дати цій допомозі доїхати чи долетіти. А якщо ця допомога є лише в перспективі – і взагалі зірвати домовленості. Тож у цьому питанні теж дуже важливо перелаштуватися і подавати інформацію дуже обережно. Адже це – питання безпеки держави.
Нарешті щодо особистої безпеки громадян. Враховуючи те, що ворог використовує різні інструменти ведення війни, зокрема диверсантів, потрібно поводитися обережно всюди, де навколо вас можуть бути чужі люди. Навіть про свої особисті пересування повідомляйте тільки тоді, коли вже залишили те чи інше місце, аби не наражати на небезпеку себе та свої сім’ї.
