Саме цей бомбардувальник є носієм ракет типу Х-22, якими країна 404 постійно обстрілює Україну. Традиційно, АрміяInform дізналася, як на болотах…
У Дніпрі провели в останню путь співробітника пресслужби Мінветеранів України Дениса Котенка на псевдо «Шкіпер». З перших днів війни хлопець пішов на передову боронити рідну землю від ворога. Загинув під час запеклих боїв на Київщині.
— Війна забрала життя світлої, талановитої людини. Ми з Денисом разом зустріли війну у відрядженні. Відвідували Краматорський аеродром. Коли пролунав перший вибух, він сказав, що хоче вступити до лав Збройних сил. Такі хлопці стають янголами-охоронцями України,— зазначила Міністерка у справах ветеранів України Юлія Лапутіна.
Денис загинув в бою у селі на Київщині.
— Коли розпочалася війна, спілкувалися телефоном. Він завжди був бадьорий. Вмів знайти потрібні, правильні слова. Заспокоював маму, дружину. Казав, не міг вчинити інакше. Був справжній в усьому. Думаю, він нас бачить з неба, —поділився тесть Дениса Юрій Баранник.
Побратими кажуть, Денис мав чималий бойовий досвід. Брав участь у боях на Донбасі. Зокрема, в операції зі звільнення Широкиного на Донеччині у 2015 році.
А ще мав захоплення усього життя — футбол. Справжній фанат. Автор пісень та гасел.
Тож спершу друзі вшанували пам’ять Дениса на стадіоні його улюбленої футбольної команди. Зробили коло пошани навколо поля, посиділи у фан-секторі. На тих місцях, де разом спостерігали за матчами. Влаштували камерну церемонію. Стали на коліна, схилили голови.
— «Шкіпер» займався патріотичним вихованням дітей. Готовий був віддати все заради рідної країни. Вивчав журналістику, історію. Був одним із лідерів нашого футбольного руху. Стадіон дуже знакове для нього місце, — сказав побратим загиблого захисника Кирило.
— Дружили десять років. Вболівали за один футбольний клуб. Щирий, гарний сім’янин. Можу з упевненістю сказати, що ніколи в житті його не забуду. Він приклад мужності для мене, — додав товариш бійця Анатолій.
У бійця залишилася дружина і син Ромчик, якому на початку травня виповниться два роки. Друзі заприсяглися всіляко їм допомагати. А коли малий підросте, обов’язково розказати, що його татко — Герой.
За матеріалом пресслужби Дніпропетровської ОДА
