Його військовий шлях практично збігся з періодом найбільшої трансформації українського війська. Від командира взводу — до командира бригади. Від війни, де значну частину поля…
Олексій Бережний родом з росії. Народився в Хабаровську, закінчив військове училище. Служив командиром взводу, згодом ротним у Бєлгороді. Після першої чеченської війни повною мірою усвідомив, що таке «руській мір», тож не захотів з цим мати нічого спільного і виїхав в Україну.
Коли почалось широкомасштабне російське вторгнення, Олексій зрозумів, що має навчати військовому мистецтву тих, хто боронитиме свою землю від ворога. Допомогти їм воювати так, щоб всі по максимуму залишилися живими і повернулися до своїх дружин та матерів.
Олексій із родини спадкових військових. Його батько — полковник запасу, теж учасник бойових дій, родом із Запоріжжя. Родина фактично повернулись на Батьківщину отців і прадідів.
«На жаль, його з нами вже немає. І мати померла.
У Запоріжжі — рідна сестра. Дочка авекуювалась з Києва на Західну Україну. Дзвонить мені щодня. Хвилюються. Я їй відповідаю: „Я поїв і… в шапці“ (сміється — авт.). Вона розуміє: „Все гаразд“. Це однозначно моя війна. Мені є кого захищати. Тому я тут», — говорить він.
На питання, чому в рф більшість населення підтримує «спеціальну військову операцію» Путіна, він відповів так:
«В росії людям треба думати головою і не вірити всьому, що показує телебачення. Я розібрався, і тому я тут. І нехай я родом з росії, розмовляю російською, тим не менш я став до лав оборонців України. Воюю простим бійцем — моїм підрозділом командує досвідчений сержант. Посади та звання для мене не важливі. Головне — захистити Батьківщину і щоб панував мир»!
За іронією долі, нині проти Олексія воюють військові з бєлгородського полку, де він служив. Каже, «я їх сюди не кликав, тож буду воювати за Україну доти, поки не настане мир. Навіщо російські офіцери та солдати прийшли в мій дім — Україну, мені не зрозуміло. Але, як прийшли, так і підуть…».
