Історії полонених детально фіксували самі російські історики. «У нас немає військовополонених, є зрадники!» — так колись нібито заявив кривавий Йосип Сталін. Жорстокість радянського…
47 років пропрацювала на вінницькій швейній фабриці вінничанка Ірина Проценко. І сьогодні жінка не відпочиває на пенсії, а активно допомагає українським захисникам, роблячи свій внесок у загальну справу перемоги. Вона робить те, що вміє якнайкраще — шиє. Нині виробляє плитоноски та розвантажувальні жилети для воїнів. Від початку широкомасштабного вторгнення росії в Україну пошила понад 30 плитоносок і 40 «розгрузок». А швейну майстерню розгорнула у себе вдома.
— Шила своєму зятю, сину, але ніколи не могла подумати, що в цьому віці доведеться шити спорядження для військових, — говорить Ірина Проценко.
Розвантажувальні жилети, які виготовляє вінничанка, мають кілька кишень. Аби регулювати розмір виробу, з двох боків є липучки.
— Хочемо допомогти, врятувати хлопців. Ми з таким бажанням шиємо, з любовʼю і Божим благословенням, що вони мають залишитися живими! — говорить жінка.
Шити жилети для військових Ірині запропонував її зять Віталій Головенько. Каже, серед його знайомих чимало військовослужбовців, які нині на передовій. Від них і дізнався, чого наразі потребують захисники.
— Зі слів військових, їм потрібно все. Якщо потрібно шити — будемо шити. Потрібно копати — будемо копати, — говорить чоловік.
До процесу Ірина Проценко залучила всю родину. Донька Наталя розповідає, що сама шити не вміє, тож її завдання — відзначати на тканині лінії кишені та робити надрізи.
— Це — наш фронт, аби швидше настала перемога. Ми прокидаємося завдяки нашим захисникам, тож маємо робити й для них усе, що можемо, — каже Наталя Ткачук.
Ще одне робоче місце облаштували на кухні. Тут за швейною машинкою працює невістка Олена Ковальчук. Вона — економіст за фахом. Але теж у ділі. Розповідає, що швейну машинку їй подарував чоловік.
— Машинку купували для того, щоб шити сукні доньці. Тепер таке відчуття, що це може комусь зберегти життя, хтось дочекається батька, — говорить Олена.
З тканиною та фурнітурою для жилетів швейному підрозділу Ірини Проценко допомагають друзі та знайомі. На пошиття одного виробу витрачає 2 години. Вже пошили 70 жилетів — майбутніх плитоносок і «розгрузок». І стільки ж у роботі. Готові вироби родина одразу передає військовим на передову.
