Саме такою можливістю скористалася військовослужбовиця 152-ї окремої єгерської бригади з позивним «Ніка». Про свій військовий шлях та повернення до війська вона розповіла кореспонденту АрміяInform. Бажання…
Сьогодні на передових позиціях проти російського окупанта воюють не лише військовослужбовці Збройних Сил, Нацгвардії чи інших силових відомств України. Важливу роль у боротьбі з московською ордою відіграють і добровольчі підрозділи нашої держави, котрі мають чималий бойовий досвід ще з 2014-15 років.
Закарпатський добровольчий спецпідрозділ «Сонечко» практично в перший день широкомасштабного вторгнення в Україну одразу мобілізував свої сили та вирушив на оборону столиці.
— Наші бійці ще у 2014 воювали у складі Добровольчого українського корпусу, а вже потім, у зв’язку з певними обставинами, ми об’єдналися у свій окремий підрозділ, — розповів командир батальйону «Сонечко» Руслан Каганець. — Таку лагідну назву обрали не ми, нам її почесно присвоїли побратими. Тому що ми завжди мали найважчу роботу, виконували найскладніші завдання.
Сьогодні спецпідрозділ виконує складні завдання на різних ділянках Київської області, за потреби — може негайно переміститься в інший гарячий регіон України для виконання не менш специфічних завдань.
— Ми постійно відстежуємо дії ворога, ведемо розвідку боєм та завдаємо значних втрат противнику як у живій силі, так і в техніці, — продовжує Руслан Каганець. — Останнім часом наші бійці працювали в Гостомелі, Ірпені та Бучі, нищать там орків тихо та з усією українською «любов’ю». І будуть це робити до тих пір, поки остання москальська нога не залишить українську землю.
Комбат «Сонечка» каже, що до підрозділу постійно прибуває поповнення — молоді хлопці з різних областей України, котрі бажають захищати свою державу, у котрих немає ніяких інших цінностей у житті, окрім сім’ї та Батьківщини. Ніхто з них не ховає свого обличчя перед об’єктивом фотокамер, не бояться говорити про ту роботу, яку вони виконують нині, адже всі вони на своїй землі, а московитів з посмішкою попереджають: «Ми вас бачимо, чуємо й знаємо ваші подальші кроки. Хочете залишитись живими — здавайтесь у полон або ж повертайтесь туди, звідки прийшли…»
