Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Кажуть, що дипломатія — це спосіб робити і говорити найнеприємніші речі найприємнішим способом. Коли ж мистецтво делікатного дипломатичного переконання не спрацьовує, доводиться прямолінійно «гримати кулаком по столу», відставивши в бік ввічливі напівтони і натяки. У новітній історії подібних випадків траплялося небагато, і всі вони добре відомі навіть старшокласникам, адже за радикальними заявами слідували вичерпно жорсткі дії, які міняли наявну картину світу. Згадаймо хоча б «Фултонську промову» (1946 р.) Вінстона Черчилля, яка ознаменувала початок «холодної війни», або ж виступ президента США Рональда Рейгана з тезою про «Імперією зла» (1983 р.), з якої почалась радикалізація протистояння між демократіями Заходу і СРСР, що невдовзі призвело до ослаблення останнього, а потім — до розпаду.
Варшавську промову 46-го Президента США уже називають історичною. 26 березня Джон Байден надіслав політичним елітам рф чіткий сигнал — припинити загарбницьку війну проти України, а українській державі і українському народові запевнення — цивілізований світ не віддасть Україну на поталу путіністам.
Енергія і зміст промови дають чітке уявлення про наступні дії колективного Заходу щодо підтримки України, а також достатньо реалістичне уявлення щодо майбутнього, яке очікує росіян у разі продовження війни: 1) Україна отримає максимальну підтримку; 2) поточний режим росії буде знищений.
Декілька прямих цитат:
Ця війна вже стала стратегічним провалом росії. Він (путін. — Ред.) думав, що українці стануть на коліна перед ним, але українці вистояли. Брутальні атаки росії вони зустрічають мужньо, вони не хочуть бачити російських військ на своїх кордонах.
Диктатор, який намагається збудувати імперію, ніколи не встоїть перед силою народу. Ця людина (путін. — Ред.) не повинна залишитися при владі.
Агресія володимира путіна відрізала вас, російський народ, від решти світу і повертає Росію в XIX століття.
Ми маємо повністю відмовитися від російських енергоресурсів. Ми не можемо дозволяти автократу шантажувати світ. І ми маємо зруйнувати корупційний режим, який не дозволяє росії стати демократичною державою.
Європа має припинити свою залежність від палива із Росії. Це питання економічної та національної безпеки.
Економіка росії зараз перебуває на шляху до скорочення вдвічі впродовж ближчих років. До свого вторгнення російська економіка посідала 11-те місце у світі. Незабаром вона навіть не входитиме до двадцятки найбільших економік світу.
Заходу потрібно готуватися до тривалої майбутньої боротьби між демократією та автократією. Нині Україна — на передовій лінії у боротьбі за демократію та свободу.
Україна ніколи не буде перемогою росії.
Я хочу, щоб ви знали, ми з вами, Америка з вами! Я повторю те, що сказав сьогодні міністру оборони України: «Ми з вами! І крапка!»
Відчутно більшої ваги словам Д. Байдена надав той факт, що незадовго перед виступом він узяв участь у самітах ЄС, НАТО та G-7, відтак його позиція — це позиція ключових демократій та наймогутніших економік світу. Меседжі, озвучені у Варшаві, є обговореною і погодженою позицією більшості країн-важковаговиків: демократичні країни ніколи і нізащо не дозволять диктатору встановлювати злочинні правила гри на міжнародній арені. Вони готові і будуть протистояти путіну, аж до остаточного демонтажу злочинного режиму, який реально загрожує нині всьому людству.
Україна і колективний Захід повинні готуватися до тривалої, безкомпромісної і жорстокої боротьби з агресором. Про це попередив 46-й Президент США. Утім, на відміну від ХХ сторіччя, у ХХІ — хід історії значно прискорився, а отже, нам не доведеться чекати десятиліттями на результати цієї історичної промови. Її наслідків слід очікувати набагато швидше. Упевнений, вже в короткостроковій перспективі ми побачимо агонію оркостану, і вона буде результатом процесів, активованих 26 березня.
Звісно, вести мову про дні, тижні, місяці було б надто оптимістично. Усе ж таки нас чекає марафон, а не спринт…
Однак, беручи до уваги контексти і меседжі варшавської промови, є тверда упевненість в тому, що зло, посіяне рф в Україні, таки повернеться до тих, хто його породив у стократ більшим жахом. І це не побажання. Це констатація факту.
