За своїм змістом вони різняться настільки гранично, що свідчать про два цілковито протилежні, абсолютно несумісні між собою світогляди. Українське «Ніколи знову!» постало…
Сокирянщина зустріла на колінах та провела в останню путь земляка, загиблого на одному з гарячих напрямків російсько-української війни. Анатолій Соловей народився і виріс, жив і радів життю, кохав і працював — невтомно, як і всі українські селяни, у селі Білоусівка Дністровського району Буковини.
Шану Герою віддали мешканці Сокирянської міської громади та його рідного села.
— Невимовний біль щоразу огортає серце, коли сумні звістки сколихують нашу землю, — зазначив у прощальному слові перший заступник міського голови Сокирян Іван Гангал. — Вічна пам’ять та слава Анатолію Соловею! Чудовому батькові, надійному братові, сину і товаришу, патріоту своєї Батьківщини! Анатолій Васильович назавжди залишиться в пам’яті тих, хто його знав, мужнім, відважним та завжди готовим прийти на допомогу…
Полеглого захисника поховали у рідній Білоусівці.
І наостанок — дещо про це село та в цілому про край, аби розуміти, зокрема кого вбивають московитські орди в Україні, та хто стає грудьми на захист рідної української землі. Сокирянщина — це Північно-Бессарабський край в Україні. Саме село Білоусівка ще з 18 століття заселене старообрядцями, яких, зважаючи на їхню приналежність до Руської православної старообрядницької церкви, аж ніяк не назвеш русофобами й нацистами. Втім, це — українське село, у якому живуть справжні українці, якою би мовою вони не розмовляли, й до якої би церкви не ходили. Століття тому, в 1919 році, мешканці Білоусівки взяли активну участь у Хотинському повстанні. Під час повоєнного голоду 1946-1947 років близько 30 мешканців села померло голодною смертю. Мешканці Білоусівки стали на захист України від російської навали лиховісного чотирнадцятого року, й захищають та, на жаль, гинуть на фронті боротьби з російськими зайдами нині. Ні — не свої ординці для білоусівських старообрядців, не свої! Це ворог, який прийшов на нашу землю, а ворога треба нищити! Тож за похованого нині воїна обов’язково помстяться інші захисники! Вічна пам’ять загиблому… Слава Україні!
