Коли українські офіцери вирушали до Місії ООН зі спостереження в Грузії наприкінці 1990-х років, вони навряд чи могли уявити, що…
У підрозділах територіальної оборони цінують всіх вмотивованих бійців. В тебе може бути недостатньо суто армійського досвіду, але мусиш мати силу духа, залізну волю і нестримне бажання знищувати агресора. Основу такого колективу складають бійці, які свого часу пройшли військову службу. Особливо цінуються ветерани підрозділів спеціального призначення.
А от, щоби в одній роті та два рідних брата і обоє — спецпризначенці, таке зустрінеш не часто. За плечима Євгенія та Василя Гоцуляків — оповита таємністю, на межі екстриму, ризику та з елементами романтики служба в підрозділах спеціального призначення різних силових структур. До того ж ази дій спецпризначенця Євгеній опановував ще під час строкової служби.
— У перший день війни я переймався безпекою сім’ї та рідних мені людей, — розповідає Євгеній. — А наступного дня прибув до військкомату і попросив мобілізувати мене до однієї з механізованих бригад Збройних Сил. Але мені сказали, що мій досвід буде корисним в територіальній обороні. Сперечатися не став. Отримав зброю і прибув у розташування тільки-но сформованого підрозділу.
— Коли дізнався, що брата зарахували до Сил територіальної оборони, то в мене вибору особливого не було, — приєднується до розмови Василь. — Погодьтесь, що було б дивним, якби я не підтримав Женю і не був поруч. Фізично я почуваюсь добре для свого віку, адже дружу зі спортом вже багато років. Навіть колись був чемпіоном з рукопашного бою серед спецпризначенців силових структур. І нині знаходжу час, аби підтримувати себе в належному фізичному стані.
Багато того, чим сьогодні займається підрозділ, Євгенію Гоцуляку доводилося організовувати на практиці на різних посадах. Нині під час війни він заступник командира підрозділу і левова частка питань організації виконання бойових завдань лежить на його плечах.
— У перші дні важливо було в найкоротші терміни обладнати позиції для несення служби, потурбуватися про побутові умови, провести розрахунок сил та засобів щодо виконання завдань за призначенням, — говорить Євгеній. — Далі ми прорахували дії підрозділу в різних ситуаціях, які можуть виникнути в зоні нашої відповідальності. Організували заняття з вогневої підготовки, адже дехто не тримав зброю десять, а то й двадцять років. Паралельно займались вивченням особового складу, аби до підрозділу не попали люди з сумнівною репутацією.
На завершення короткого спілкування брати Гоцуляки зауважили, що бійці підрозділу, крім високої мотивації, вирізняються дисциплінованістю і пильністю під час виконання завдань — якостями, без яких на війні не обійтись.
