У війську вже є багато цифрових систем. Але їхня ефективність залежить не лише від розробників. Навіть найкращий інструмент не працює сам по собі — його треба…
У Дрогобичі, що на Львівщині, волонтерська родина Стецюків шиє тактичні жилети для бійців. У справі беруть участь двоє братів-близнюків Роман та Руслан, їхня мати Любов та старший брат Микола.
— Цим вже займаємось давно, понад сім років, тому тема нам приблизно знайома. Розвантажувальні жилети почали шити після початку війни. Товариш зайнявся волонтерством і в них була гостра потреба в такій продукції. Він звернувся до мене з питанням, чи міг би я такі пошити, на що я відповів, що можна спробувати. Знайшов в інтернеті, як вони виглядають, і постарався максимально відтворити. Відшили зразок і показали військовим. Жилети їм підійшли. Після того почали їх відшивати, — розповідає Микола.
За майже два тижні, доки триває робота, каже представник родини, встигли зробити понад пів сотні жилетів. Вони поїхали на передову.
— У нас невеликий цех, є три працівники і я напохваті. Працівники — це мої рідні, а саме: два молодших брати, мама, ну і я. На першу партію жилетів я віддав з власних запасів тканину і частково фурнітуру. З рештою фурнітури допоміг товариш, який до мене звернувся. Обладнання в нас було. Нині розвантажувальні жилети є дуже дефіцитними і їх потрібно дуже багато. Вони потрібні як солдатам, так і в тероборону, — додає Микола Стецюк.
